Експерименти на мишах показали, що інфікування самців SARS-CoV-2 змінює склад їхньої сперми і викликає поведінкові зміни в їхньому потомстві. Ця робота відкриває занепокоєння про можливі довготривалі наслідки COVID-19 на покоління, але поки що всі висновки стосуються тільки моделей на гризунах.
Команда на чолі з професором Ентоні Ханнаном інфікувала самців мишей адаптованою для гризунів версією SARS-CoV-2 у дозах помірної або сильної інфекції. Через чотири тижні після одужання — коли вірус вже не виявляли — цих самців спарували з неінфікованими самками. У підрослого потомства дослідники провели серію поведінкових тестів, що вимірювали тривожність, депресивні реакції, навчання й пам’ять. Потомство батьків, які перехворіли, продемонструвало підвищену тривожну поведінку в порівнянні з контрольною групою; при цьому в самиць виявилися також зміни експресії генів у гіпокампі — ділянці мозку, важливій для пам’яті й емоцій.
Механізм, що стоїть за цими ефектами, дослідники пов’язують із епігенетичними змінами в спермі. COVID-19 модифікував набір малих некодуючих РНК у спермі самців, і саме ці молекули вже раніше визначали як здатні «передавати» інформацію про батьківський досвід і впливати на розвиток мозку потомства. Дослідники також отримали «пра-потомство» (друге покоління): у них помітили зниження кількості приплоду та маси мишенят, але суттєвих поведінкових відхилень у «онуків» не виявили.
Важливо підкреслити — це дослідження на мишах, і прямо переносити його на людей поки що не можна. Однак попередні дані про збереження змін сперми після SARS-CoV-2 (до приблизно 110 днів) і результати цієї роботи разом створюють підстави для додаткових досліджень у людей. Науковці закликають ретельно вивчити сперму та розвиток потомства людей, які перехворіли на COVID-19, щоб з’ясувати, чи працюють подібні механізми й у нас.
Отже, робота Ханнана та колег відкидає просту думку, що наслідки інфекції обмежуються лише хворим індивідом: у мишачій моделі батьківська інфекція може залишити «відбиток» у спермі й позначитись на наступному поколінні. Наступний крок — великі й ретельно спроєктовані клінічні та епідеміологічні дослідження, які покажуть, чи має ця тривожна перспектива практичне значення для людства.
