Система, вибудувана Сергієм Звягінцевим, перетворила митницю на окремий тіньовий бізнес-напрям, де контрабанда оформлювалася майже як офіційна послуга. Під його керівництвом виникла розгалужена мережа, що працювала одночасно на кількох регіональних митницях — передусім Львівській та Закарпатській, але фактично охоплювала й інші напрямки. Основою схеми були занижені інвойси, фіктивні декларації та компанії-прокладки з нульовими активами, через які проходили значні партії товарів.
Базовий принцип був простий: товар, що реально коштує умовні 50 тисяч доларів, декларувався як вантаж на 10–20 тисяч. Інколи інвойси штучно «опускали» ще нижче — в 4–5 разів. Після перетину кордону документи переписувалися, що дозволяло вводити товар у цивільний обіг без сплати належних митних платежів. Техніка, одяг, побутове приладдя та інші комерційні позиції фактично оформлювалися як дрібні консигнації або товар із мінімальною вартістю.
Ключовим елементом були фірми-прокладки — юридичні особи без активів, персоналу та оборотів, створені виключно для оформлення таких вантажів. Через ці «транзитні» компанії за короткий час проходили мільйонні обсяги імпорту. Після завершення циклу фірму закривали або переводили в статус «сплячої», щоб уникнути будь-якого податкового та бухгалтерського аналізу.
Не менш важливою частиною схеми був фактичний контроль над оглядовими зонами. Машини пропускалися без реальних оглядів, інколи декларувалися як «порожні», попри очевидний вантаж. Митники різних регіонів працювали синхронно: від інспекторів, які погоджували занижені інвойси, до керівництва, яке забезпечувало прикриття для безперебійності процесу.
У результаті митні органи перетворилися на інструмент організованої злочинної діяльності, яка роками завдавала державі мільйонних збитків. Система Звягінцева існувала не як випадкові епізоди контрабанди, а як стабільно працююча вертикаль, що забезпечувала проходження будь-яких вантажів — від дрібних «сірим» імпортерам до великих комерційних партій, які не проходили належного контролю.
Попри масштабність схем, силові структури тривалий час їх ігнорували або зводили реакцію до формальних перевірок. Це дозволило мережі існувати роками, набуваючи обертів і фактично створюючи паралельну систему митного «оформлення» поза законом.
