У системі «Прозорро» знову спалахнула червона лампа: рекордні витрати тижня супроводжуються не менш рекордними питаннями. Понад 72 тисячі оприлюднених закупівель на майже 19 мільярдів гривень, але в центрі уваги — одна: 1,6 мільярда, які Служба відновлення у Миколаївській області спрямувала компанії «Ростдорстрой» за процедурою, що викликає щонайменше здивування, а фактично — підозру в маніпуляції.
Формально мова йде про «експлуатаційне утримання доріг». Так у законі називають локальні й невеликі роботи — від розчистки снігу до встановлення знаків чи ліквідації дрібних ушкоджень. З погляду держави це оперативне реагування на проблеми, а не інфраструктурні інвестиції. Але з погляду документів Служби відновлення — це зручна ширма для робіт зовсім іншого масштабу.
За умовами тендеру, замість точкового ремонту підрядник має виконати фрезерування старого покриття та укладання нового шару асфальту. Такий обсяг традиційно визначають як середній або капітальний ремонт, але аж ніяк не підтримання експлуатаційного стану. Попередні розрахунки показують: заявлені обсяги дозволяють оновити близько 30 кілометрів дороги — фактично окремий дорожній проєкт, лише схований у технічній категорії, яка не передбачає конкуренції.
І це вже не перший випадок. У вересні Служба відновлення замовляла «Ростдорстрою» аналогічні роботи — також під вивіскою «експлуатаційного утримання». Тоді Державна аудиторська служба зацікавилася визначеннями і вимагала пояснень: чому капітальні ремонти маскуються під підтримувальні?
Відповідь чиновників стала ілюстрацією того, наскільки легко державні норми можна перетлумачити, якщо є така потреба. Фрезерування? Це, виявляється, «аварійне виправлення профілю». Укладання нового шару? «Захід з недопущення погіршення стану». Заміна значних ділянок дорожнього одягу? «Тимчасові роботи, що не змінюють конструктив».
І найголовніше — ДАСУ цю логіку прийняла. Відтак подальші закупівлі за цією схемою не просто стали можливими — вони отримали своєрідну індульгенцію. Уже в жовтні замовник повторив закупівлю, і цього разу ціни навіть зросли приблизно на 3%, що виглядає особливо контрастно на тлі загальних бюджетних обмежень.
Таким чином в Україні сформувався новий різновид «експлуатаційного утримання» — коли під виглядом негайних робіт державні замовники проводять масштабне асфальтування без повноцінних торгів і необхідного контролю. Це не лише підміняє зміст законодавства, а й створює окремий клас дорожніх контрактів, що фактично виведені з-під конкуренції.
