У США кажуть, що рішення президента Дональда Трампа запровадити новий пакет санкцій проти Росії стало кульмінацією кількох місяців невдалих спроб вмовити Володимира Путіна піти на реальне припинення війни в Україні. Після того, як Москва продовжила масовані удари по українських містах і не змінила свої вимоги навіть після переговорів на саміті в Алясці у серпні, Трамп вирішив «рухатися в іншому напрямку» і вдарив по ключових джерелах російських прибутків — «Роснефти» та «Лукойлу».
Що сталося зараз
22 жовтня 2025 року США ввели санкції проти «Роснефти» та «Лукойлу», найбільших нафтових компаній РФ. Ці обмеження мають відрізати їх від американських фінансових сервісів і ускладнити продаж російської нафти, яка фінансує війну проти України. Міністерство фінансів США пояснило крок «відсутністю серйозної прихильності Росії до мирного процесу». Трамп одночасно скасував запланований саміт із Путіним у Будапешті, заявивши, що не бачить сенсу зустрічатися, якщо «не відчуває прогресу» у припиненні російської агресії. Білий дім офіційно визнав: переговори зайшли в глухий кут. Росія публічно обурилася, назвавши санкції «недружнім кроком», але водночас заявила, що вони не змусять її припинити війну. Путін дав зрозуміти, що не збирається змінювати вимоги до України. Паралельно Євросоюз оголосив про новий пакет власних обмежень, включно з забороною імпорту російського СПГ і додатковими фінансовими обмеженнями, синхронізувавшись зі США. Це демонструє рідкісну публічну єдність Заходу навколо тиску на Кремль.
Що змінилося в позиції Трампа
За даними джерел CNN у Білому домі, багато хто у Вашингтоні був здивований тим, наскільки раптово президент пішов на санкції. Але всередині адміністрації це описують не як спалах емоцій, а як накопичення розчарувань. Трампу «місяцями» казали, що Путін не готовий реально припинити війну, і це не змінилося навіть після їхніх прямих контактів, зокрема після зустрічі на Алясці у серпні 2025 року.
Офіційний представник Білого дому пояснив логіку президента приблизно так:
“Трамп вважав, що особисті розмови з Путіним можуть спрацювати краще за тиск. Він не хотів робити «надто різкий крок», аби не зірвати шансів на мирну угоду. Але Росія продовжувала бити по українських містах, у тому числі цивільній інфраструктурі”.
За повідомленнями ЗМІ, удар РФ по дитячому садку в Харкові, який стався буквально за кілька годин до оголошення санкцій, лише посилив відчуття в Білому домі, що Москва не збирається змінювати тактику. Це стало емоційним тлом рішення.
Цитата настрою з Адміністрації: «Жорсткість призвела до дій». Чиновники порівнюють це з підходом Трампа до Близького Сходу, де, за його переконанням, різкі публічні вимоги до прем’єра Ізраїлю Біньяміна Нетаньяху допомогли зрушити переговори щодо Гази. Тобто, логіка така: натиснути — і примусити рухатися.
Роль Республіканської партії
Це не тільки особистий імпульс Трампа. Республіканські сенатори, зокрема Ліндсі Грем, давно просували ідею жорсткого санкційного пакету проти РФ, а в Конгресі зареєстровано законопроєкт «Sanctioning Russia Act of 2025», який передбачає тиск не лише на Росію, а й на країни, що купують російські енергоносії. Сенатська більшість також публічно підтримала ідею ударити по доходах Кремля, підкреслюючи, що це потрібно для «припинення кровопролиття» в Україні.
Тобто, політично Трамп вже не виглядає «м’яким до Путіна» всередині власної партії — навпаки, тепер він діє у фарватері яструбів-республіканців, які хочуть економічно задушити російську військову машину.
Що саме під санкціями
За даними Мінфіну США і ЗМІ, «Роснефть» і «Лукойл» — ключові джерела валютних надходжень Росії від експорту нафти. Вони забезпечують значну частину наповнення російського бюджету, з якого фінансується повномасштабна агресія проти України. Санкції спрямовані на те, щоб обмежити доступ цих компаній до американських фінансових послуг та ускладнити міжнародні розрахунки за російську нафту. Це удар по гаманцю Кремля, а не символічний жест. Білий дім також дає сигнал іншим імпортерам російської нафти — мовляв, купувати російську сировину стає токсично. Уже зараз повідомляється, що великі енергетичні компанії Китаю та Індії скорочують закупівлі, щоби не потрапити під вторинні санкції США. Якщо ця тенденція закріпиться, це стане найвідчутнішим реальним наслідком.
Чи зупинить це Путіна
Скепсис є — і він звучить навіть серед американських аналітиків. По-перше, Росія вже роками готувалася до енергетичних санкцій: переорієнтація експорту нафти в Азію, тіньовий флот, розрахунки в обхід долара. Це робить миттєвий ефект санкцій менш очевидним. По-друге, Путін демонстративно заявив, що «серйозні» санкції США не змінять курсу РФ у війні. Він дав зрозуміти, що готовий витримувати економічні втрати заради воєнних цілей, які Кремль називає «екзистенційними». По-третє, навіть усередині адміністрації визнають: Трамп неодноразово змінював тон щодо Путіна за свій нинішній термін, від лестощів до жорстких публічних вимог і назад. Питання, чи нова лінія стане сталою, відкрите.
Чому це важливо для України
-
США вперше при другій каденції Трампа не просто «погрожують», а реально вводять масштабні санкції проти російської енергетики — головного джерела грошей для війни. Раніше погрози звучали ще 22 січня, фактично «на старті» президентства, але тоді до практичних кроків не дійшло. Тепер дійшло.
-
Санкції накладаються паралельно з тиском на союзників. ЄС оголошує власний пакет, Британія вже давно має санкції проти тих самих компаній. Координований удар Заходу завжди болючіший за односторонній.
-
Риторика США різко змінилася: тепер офіційно лунає, що Кремль не демонструє «серйозної прихильності до миру». Це важливо дипломатично, бо посилює аргумент Києва: Путін не хоче припиняти війну, він хоче припинення опору.
-
Для Києва це сигнал, що Білий дім не полишив ідеї тиснути на Москву економічно, а не тільки вимагати від України «піти на поступки». Після Аляски Трампу закидали, що він занадто наполягав на компромісах за рахунок територій. Зараз він робить ставку на інший важіль — гроші Кремля.
Але є велике «але»
Сам Трамп не закрив двері для нової зустрічі з Путіним. Він скасував саміт у Будапешті, але назвав це радше «паузою», заявивши, що зустріч «станеться в майбутньому», якщо побачить сенс. Тобто санкції — не кінець переговорів, а спроба вивести їх у вигіднішу для США (і, потенційно, для України) позицію.
Зараз ми бачимо момент, який у Вашингтоні описують як «інстинктивний розворот» Трампа від надії на персональну угоду з Путіним — до тиску на російські гроші. Чи стане це стратегією, чи це черговий тактичний сплеск — залежить від двох речей:
• чи протримаються санкції під політичним і бізнесовим лобізмом,
• і чи справді впаде попит на російську нафту з боку великих покупців.
Якщо друге трапиться, у Кремля вперше за довгий час з’явиться реальна фінансова тріщина. Якщо ні — Путін, як і попереджав, просто назве все це «недружнім кроком» і піде далі воювати.
