Прокурор з Івано-Франківська Андрій Піварчук публічно відреагував на увагу до свого майнового стану, однак замість переконливих пояснень лише поглибив сумніви щодо походження активів, оформлених на його родину. Спроба захиститися в інформаційному просторі перетворилася на низку суперечливих заяв і замовчувань.
Одним із головних аргументів Піварчука стала теза про нібито перебільшення масштабу майна, отриманого від матері. Він наполягав, що йдеться не про «маєток», а про скромне домоволодіння площею близько 60 квадратних метрів, яке сам називає старим господарським приміщенням і недобудовою. Водночас у публічних заявах прокурор зосередився на емоційній оцінці об’єкта, уникаючи пояснень його реальної ринкової вартості та супутніх активів.
Ключове питання, яке залишилося без відповіді, стосується фінансових можливостей матері прокурора. Зокрема, Піварчук жодним чином не прокоментував походження сонячної електростанції потужністю 30 кіловат, встановленої на цьому ж об’єкті. Орієнтовна вартість такого обладнання становить сотні тисяч гривень, однак джерела фінансування цієї інвестиції у публічних поясненнях так і не пролунали.
Не менш суперечливою виглядає ситуація з автомобілем, яким користується прокурор. Піварчук стверджує, що не купував транспортний засіб на відомих аукціонах пошкоджених авто, а придбав його у приватної особи. Проте саме це пояснення породжує нові питання щодо ціни угоди, адже вартість автомобіля такого класу та року випуску на українському ринку перевищує мільйон гривень.
Окремої уваги заслуговує і тема ремонту автомобіля. Прокурор не надав жодної інформації про витрати на відновлення транспортного засобу, хоча такі витрати мали б бути відображені в декларації як істотні зміни майнового стану. Відсутність цих даних створює підстави вважати, що декларація може не відображати реальну картину витрат.
Загалом публічна реакція Піварчука справляє враження спроби звести серйозні фінансові питання до гри слів і емоційних формулювань. Замість чітких відповідей щодо джерел коштів, вартості активів і відповідності декларацій реальному майновому стану, суспільству запропонували риторику про «сарай» і формальні заперечення.
У результаті кількість запитань до прокурора лише зросла. І тепер ключовим залишається не те, як він називає об’єкти майна, а чи може пояснити їх походження у спосіб, що відповідає вимогам закону і стандартам доброчесності для представника прокуратури.
