The Wall Street Journal публікує умови мирної угоди України з РФ, майже узгодженої, але так і не підписаної, у квітні 2022 року – через шість тижнів після початку війни.
Основні моменти угоди:
– Україна може стати членом ЄС, але не може приєднуватися до військових союзів, таких як НАТО. Тобто – передбачався нейтральний статус країни з перспективою вступу до ЄС,
– з усіх захоплених територій під безумовним російським контролем зберігався б тільки Крим. Майбутнє “ЛДНР” мало бути визначено під час особистих переговорів Зеленського і Путіна, які так і не відбулися. Що стосується інших захоплених РФ після 24 лютого 2022 року територій, то в статті The Wall Street Journal про них не згадується, але раніше низка осіб, які брали участь у переговорах, заявляли, що з них російські війська Москва погодилася вивести,
– іноземна зброя і війська не можуть бути спрямовані в Україну,
– українська армія мала бути скорочена до певного розміру: Росія хотіла не більше ніж 85 тисяч військових, 342 танки, 519 артилерійських знарядь. А дальність ракет обмежити до 40 км. Україна ж хотіла 250 тисяч військовослужбовців, 800 танків і 1900 артилерійських знарядь. Арестович раніше заявляв, що це питання також мало бути узгоджено на особистій зустрічі Зеленського і Путіна,
– російська мова мала б використовуватися нарівні з українською в офіційній сфері. Але Україна цей пункт не погодила,
– росіяни не хотіли, щоб МКС розслідував в Україні воєнні злочини. Україна цей пункт не погодила;
– Україна не погодилася на скасування всіх взаємних санкцій.
Безпека України за цим договором мала бути гарантована іноземними державами, до числа яких у документі включено США, Велику Британію, Китай, Францію та Росію. На ці країни покладалася б відповідальність захищати Україну, якщо договір буде порушено. Але поки договір діятиме, гаранти будуть зобов’язані “припинити дію міжнародних договорів і угод, несумісних із постійним нейтралітетом України”, включно з будь-якими обіцянками двосторонньої військової допомоги. Міжнародні гарантії безпеки не поширювалися б на Крим і Севастополь.
Росія також хотіла додати Білорусь як гаранта, а Україна – Туреччину.
У разі нападу на Україну РФ пропонувала, щоб усі держави-гаранти домовилися про відповідь, але проти цього був Київ, оскільки така умова “означала б, що єдина відповідь малоймовірна, якби Росія сама стала б агресором”. Україна ж хотіла в разі нападу, щоб її повітряний простір був закритий, що вимагало б від держав-гарантів введення безпольотної зони і надання ними зброї. РФ на це не погоджувалася.
WSJ коментує, що цей документ, “схоже, багато в чому ґрунтується на договорі 1990 року, за яким було створено об’єднану Німеччину”.
Переговори тривали до червня 2022 року, зокрема щодо Zoom.
WSJ дає зрозуміти, що припинилися вони з ініціативи України: “Зрештою ні про яку угоду домовитися не вдалося. Масштаб російських військових злочинів в Україні став очевидним, військові успіхи України покращилися, а Захід надав зброю для підтримки Києва”.
Нагадаємо, раніше Арахамія заявляв, що Україна не погодилася підписати договір про припинення війни у 2022 році, зокрема й через позицію Бориса Джонсона.
