Українці ризикують залишитися без традиційної краюхи до борщу: житній хліб дорожчає, а вітчизняного жита на ринку майже не залишилося. Попри те, що саме Україна завжди вважалася “житницею Європи”, наразі ми вимушені завозити жито з Польщі, де воно дорожче, а наші фермери з кожним роком сіють його все менше.
За останній рік ціна на жито в Україні зросла більш ніж удвічі — з 6,5 до 14–16 тисяч гривень за тонну. Житнє борошно підскочило до 17–20 тисяч грн/т, а вартість житнього хліба вже збільшилася на 5–10%, і це не межа. Торговельні мережі попереджають: до кінця року ціни можуть зрости ще на 15–20%.
Причина проста — дефіцит. З жовтня 2023 року житнє зерно з українських елеваторів масово вивозили на експорт. У першій половині сезону експортували понад 10 тисяч тонн, тоді як виробництво скоротилося більш ніж удвічі порівняно з довоєнними показниками. Якщо у 2021 році в Україні зібрали понад пів мільйона тонн жита, то торік — лише 218 тисяч тонн.
Ринок зменшився, бо впало і споживання. Через війну, виїзд населення, скорочення внутрішнього попиту виробництво хліба загалом просіло. Але навіть з урахуванням цього внутрішній дефіцит, за оцінками експертів, становить понад 50 тисяч тонн.
На цьому фоні великі хлібозаводи працюють на імпортному борошні — передусім з Польщі. При цьому воно дорожче за українське, а якість та сортність — інші. Це означає, що вже найближчим часом український чорний хліб може змінитися як за смаком, так і за ціною.
Ситуація погіршується й через те, що жито як культура майже втратило привабливість для українських фермерів. Його врожайність удвічі нижча, ніж у пшениці, а попит обмежений — 90% йде на борошно, решта — на корми й спирт. Експорту як такого немає, державної підтримки — теж.
Найбільші площі нині зосереджені на Рівненщині та Волині, тоді як традиційні для жита Житомирщина, Чернігівщина й Київщина різко втратили позиції. Причини — як економічні, так і безпекові.
Аграрії й експерти сходяться в одному: цьогорічний урожай жита також буде мізерним. Виробництво не зростає, імпорт дорожчає, а ціни в магазинах — повзуть угору.
Влада на місцях обмежується інформаційними кампаніями про важливість жита для національних традицій. Проте без економічної підтримки фермерів і державних програм ситуація навряд чи зміниться.
Поки ж українці змушені купувати все дорожчий житній хліб з іноземного зерна або поступово відмовлятися від нього. Часи, коли чорний хліб був повсякденним і доступним — схоже, у минулому. І хоча у світі триває “житній ренесанс”, Україна ризикує втратити ще одну частину своєї харчової ідентичності.
