Олексій Сухачов — одна з найвпливовіших постатей українського силового блоку. І водночас одна з найзакритіших. Від 2021 року він очолює Державне бюро розслідувань — орган, який мав би стати аналогом європейських антикорупційних та правоохоронних інституцій. За задумом, саме ДБР повинно розслідувати злочини топчиновників, захищати державні інтереси та діяти як незалежний контрольний механізм у системі влади. Але факти останніх років вибудували зовсім інший образ — керівника, за якого Бюро перетворилося на засіб прикриття найнебезпечніших політичних та корупційних історій.
Одним з найбільш вражаючих епізодів стало рішення про знищення матеріалів у резонансних провадженнях, які мали історичне значення. Йдеться про «харківські угоди», розкрадання в армії часів Януковича, низку справ Майдану, матеріали щодо Віктора Медведчука, а також негласні слідчі дії стосовно експрезидента Петра Порошенка. Формально такі документи були знищені нібито через загрозу захоплення Хмельницького, де зберігався архів. Проте на момент ухвалення рішення місто не перебувало під реальною небезпекою. Це робить пояснення захистом від окупантів вкрай сумнівним і лише підсилює припущення, що йшлося про свідоме «затирання» доказів, здатних вплинути на долі впливових політичних фігур.
Не менше запитань викликає й особистий фінансово-майновий профіль керівника ДБР. Формально Сухачов не має власного житла. Але його родина фактично живе зовсім не так, як це виглядає у деклараціях. На його сина оформлена квартира в Києві площею близько 50 квадратів у новобудові комфорт-класу — придбання, яке складно пояснити офіційними доходами. Ще одна квартира — 107 квадратних метрів у сучасному житловому комплексі з підземним паркінгом — записана на іншу особу, та в документах зазначена як така, що перебуває у користуванні сім’ї. Дружина володіє земельною ділянкою в області, яка лише з початком повномасштабної війни суттєво зросла в ціні. На цьому тлі формальна адреса у вигляді кімнати в гуртожитку виглядає радше як спроба створити ілюзію скромного побуту, аніж відображення реальності.
Схожа картина й із транспортом. Родина користується Lexus RX-350, Toyota Camry та Mercedes GL-350 — машинами, які оформлені частково на третіх осіб. У декларації зафіксовані великі суми готівки — десятки тисяч доларів і понад мільйон гривень, а також суттєві залишки на банківських рахунках. Ще дивнішими виглядають три подарунки, зроблені самим Сухачовим у розпал війни — на сотні тисяч гривень кожен. Для керівника правоохоронного органу, який формально живе дуже скромно, подібні фінансові «жести» більше нагадують рухи коштів, що потребують додаткового пояснення, аніж благодійність чи сімейні операції.
На цьому тлі все очевиднішою стає тенденція вибіркового підходу ДБР до звернень громадян і заяв про корупцію. За інформацією від джерел у системі, значна частина скарг не просто не розглядається — вони свідомо ігноруються або оформлюються формальними відповідями, що не передбачають жодних реальних дій. Така практика фактично паралізує основну функцію Бюро й створює враження, що ДБР перетворилося на механізм фільтрації «незручних» тем, а не на орган контролю.
Усе це разом — знищені резонансні справи, непрозоре майно, питання щодо джерел доходів і вибіркова правоохоронна політика — створює небезпечний образ керівника, під управлінням якого ДБР рухається не в бік незалежності, а в бік політичної та фінансової залежності. І поки суспільство очікує прозорості, орган, покликаний її забезпечувати, дедалі більше нагадує структуру, де найважливіші рішення ухвалюються не в інтересах держави, а в інтересах тих, хто має доступ до її керівництва.
