13 грудня 2004 року стало історичною датою для українського футболу: Андрій Шевченко отримав найпрестижнішу індивідуальну нагороду у світі футболу — “Золотий м’яч” від France Football. Цей момент назавжди закарбував його ім’я в пантеоні найкращих гравців планети.
“Сьогодні – двадцять років, як я отримав “Золотий мʼяч”. Але ця перемога не лише моя, це перемога всієї України. Хочу подякувати своїм тренерам та уболівальникам за віру, підтримку і любов. За те, що ви завжди були поруч. Щиро вдячний друзям, колегам по команді та легендам спорту за теплі слова і привітання. Уже 16 грудня “Золотий м’яч” вирушить у своє перше турне Україною з “Укрзалізницею” – від Харкова до Львова, від Запоріжжя до мого рідного Яготина. Щоб надихнути дітей грати у футбол і вірити у свої мрії”, – написав Шевченко.
Українська асоціація футболу на своїй сторінці в Instagram виклала ролик зі спогадами партнерів Шевченка по італійському “Мілану”, а також його суперників. Зокрема, у відео з’явилися легенди “Мілану” Паоло Мальдіні, Алессандро Костакурта, Звонімір Бобан, Кака, Андреа Пірло та Філіппо Індзагі, які грали разом з Шевченком.
Багаторічний капітан “Мілану” Пауло Мальдіні, який був здивований, як Шевченко їсть сало, сказав, що “пам’ятаю молодого і сором’язливого українського хлопця, який приїхав у “Мілан” у 1999 році. І я дуже радий бачити дорослого чоловіка, якого я зараз знаю”.
В одному із інтерв’ю Андрій Шевченко розповідав, що коли вперше привіз на базу “Мілану” шмат українського сала, деякі хлопці злякалися.
“Чесно. Хтось навіть подумав, що це наркотик. Адже я не розумів тоді, що італійці ніколи в житті не бачили сала. Як в Африці на екваторі ніколи не буває снігу, так і вони. Пам’ятаю, відрізав перший тоненький шматочок і запропонував Мальдіні. Той відмовився. Тоді я поклав сало на хліб і почав жувати. Бачили б у цей момент очі Паоло та всієї компанії. І чим, на вашу думку, це закінчилося? Щоразу, коли потім я повертався до Італії, доводилося тягнути пів сумки сала для гравців “Мілану”, настільки вони його полюбили. Замовлень було стільки, що я вже пошкодував, що тоді так необачно приїхав з українським наркотиком на базу в “Мілані”, – казав Шевченко.
Тренер Карло Анчелотті, під керівництвом якого Шевченко грав у “Мілані”, сказав, що “щасливий, що вся країна святкує з тобою цю нагороду”, та додав, що Шевченко “допоміг нам виграти Лігу чемпіонів з “Міланом”.
Легенда італійського футболу та туринського “Ювентусу” Джанлуіджи Буффон жартома наголосив, що саме він допоміг Шевченку виграти “Золотий м’яч”.
“Золотому м’ячу” нашого друга Шеви виповнилося 20 років. І оскільки я також допомагав його виграти, пропустивши багато голів від Шеви, я хочу приєднатися і привітати його”, – сказав Буффон.
До привітань приєдналися колишній капітан міланського “Інтеру”, який є заклятим ворогом “Мілану”, Хав’єр Занетті, а також українські спортсмени: боксер Олександр Усик, Ярослава Магучіх, Еліна Світоліна, Ольга Харлан та колишній партнер по київському “Динамо” та тренер збірної України Сергій Ребров.
“Я впевнений, що твоя історія надихає багатьох дітей грати в футбол”, – сказав Ребров.
13 грудня 2004 року Андрій Шевченко став володарем “Золотого м’яча”, обійшовши у фінальному голосуванні португальця Деку та бразильця Роналдіньо. Шевченко став третім українцем, які змогли отримати нагороду кращого гравця світу – до цього Олег Блохін (у 1975 році) та Ігор Бєланов (у 1986 році) отримували цю престижну нагороду.
У програмі 20:23 на YouTube-каналі Євгена Яновича Шевченко зізнався, що про перемогу він знав ще до початку церемонії.
“Я дізнався трішки раніше. Обов’язково журналіст France Football приїжджає раніше, щоб зробити фотографії та інтерв’ю, бо потрібно підготуватися до церемонії. Тому я знав, що маю дуже великий шанс виграти Золотий м’яч. У 2001 році я увійшов до п’ятірки найкращих футболістів. У нас був дуже гарний сезон із Міланом. І збірна України виступала дуже сильно. Тому чекав цього моменту. Мені зателефонував журналіст Робі. Я знав його, він був записаний у телефоні. За 2-3 роки я розмовляв з багатьма журналістами, знав, що він – журналіст France Football. Коли він мені зателефонував, то я зрозумів, що це дуже гарні новини. Тому я одразу взяв слухавку і сказав: “Де ти, я тебе чекаю”. Він каже: “А коли можна приїхати?” Я відповідаю: “Та можеш зараз приїжджати, я тебе чекаю”. Я вилітав із Мілана, клуб мені дав приватний літак. Я, директори Мілана і кілька журналістів сіли в літак і прилетіли до Парижа. Приїхав у готель, перевдягнувся і ввечері була церемонія”, – розповів Шевченко.
2004 року Андрій Шевченко вперше став чемпіоном Італії, удруге – найкращим бомбардиром Серії А, забивши 24 голи, а загалом 29 в тому сезоні, а також здобув Суперкубок Італії. За рік до цього він виграв із “Міланом” Лігу чемпіонів, де забив вирішальний пенальті Буффону в серії післяматчевих ударів, а ще Шевченко був капітаном збірної України, яка 2004 року вдало розпочала відбірний цикл, по закінченні якого вперше вийшла у фінальну частину чемпіонату світу.
“Торік “Мілан” виграв Лігу чемпіонів і Суперкубок Європи. Нинішнього сезону клуб здобув скудетто, а я став найкращим снайпером Серії А. Збірна України завершує рік лідером відбірної групи. Мені вдається забивати в обох командах. До того ж цей рік ознаменувався кількома щасливими подіями в особистому житті – я одружився, став батьком. Чого ще я можу просити в життя? “Золотий м’яч” – це не персональна, а командна відзнака. Я маю розділити її з багатьма людьми в “Мілані”, у збірній України”, – казав Шевченко у далекому 2004 році.
Також зазначимо, що на честь річниці отримання “Золотого м’яча” Шевченко привіз нагороду в Україну. Її виставили в Києві в парку ім. Тараса Шевченка, де вона перебуватиме із 7-го до 15 грудня, а вже 16-го вирушить у турне Україною.
“Укрзалізниця” повідомляла, що трофей вирушає поїздами у подорож містами України:
17 грудня Тернопіль 11:30-13:00;
17 грудня Хмельницький 17:40-21:30
18 грудня Харків 12:30-18:30;
19 грудня Вінниця 8:00-20:50;
20 грудня Львів 8:00-20:50;
21 грудня Запоріжжя 15:10-20:00;
22 грудня Дніпро 9:00-17:00;
23 грудня Одеса 9:30-20:00;
24 грудня Яготин 9:10-16:20.
16 грудня “Золотий м’яч” повинен був бути представлений у Краматорську на Донеччині, але, на жаль, захід було скасовано з міркувань безпеки за узгодженням з обласною військовою адміністрацією.
У кожному місті нагороду буде виставлено на центральному залізничному вокзалі, де вона буде доступна для всіх охочих.
