Цього дня 1999 року, в автомобільній аварії, загинув В’ячеслав Чорновіл, величний український державний діяч, журналіст, дисидент, провідник українського національно-демократичного визвольного руху.
«Над Україною нависає зловісна двоголова тінь російського імперіалізму, який тільки й чекає остаточного колапсу нашого суспільства, щоб запустити хижі пазурі в живе тіло нашого народу», – це пророче висловлювання було сказане В’ячеславом Чорноволом у 1997 році.
Він був справжнім національним лідером. Витримав сотні допитів, роки в’язниць і таборів, ніколи не зрадив своїх друзів та свою ідею – до останнього боротися за незалежність України.
Згадаємо сьогодні найбільш знакові факти з його біографії.
1. Народився 24 грудня 1937 року у селі Єрки на Київщині (нині Черкащина) в родині вчителів.
Батько походив зі старовинного козацького роду Чорноволів, а за материнською лінією В’ячеслав Максимович є нащадком роду цукрозаводчиків та меценатів Терещенків.
У радянські часи родина Чорновола зазнала переслідувань від комуністичного тоталітарного режиму. У 1937 році був заарештований дядько майбутнього політика Петро, який не повернувся з ув’язнення. У цей страшний час зазнавав переслідування також і його батько, тож родині доводилося неодноразово змінювати місце проживання.
2. У 1955 році вступив до Київського державного Університету імені Тараса Шевченка на філологічний факультет, згодом перевівся на факультет журналістики.
3. Свою дипломну роботу В’ячеслав Чорновіл присвятив публіцистиці Бориса Грінченка, творчість якого тривалий час була заборонена радянською владою.
Вже у період навчання мав проблеми за свої переконання, навіть на деякий час був змушений перервати навчання. Однак, жодні перепони не могли зламати волю юнака. За спогадами близьких друзів, на випускному вечорі В’ячеслав Максимович пішов на Володимирську гірку, де присягнув до останнього боротися за Україну. Своїх поглядів він не зрадив до кінця життя…
4. З травня 1963-вересень 1964 року жив у Вишгороді, працювавши на будівництві Київської ГЕС.
5. Започаткував в Україні потужний національно-визвольний рух шістдесятників, ставши одним з найяскравіших його учасників та організаторів, який впродовж 1960-1970-х років відверто протистояв чинному комуністичному режиму, виступаючи за відродження України, її мови, культури та державного суверенітету. Брав активну участь у діяльності Київського клубу творчої молоді (КТМ).
До його кола однодумців входили такі визначні постаті як: Іван Світличний, Іван Дзюба, Василь Стус, Євген Сверстюк, Ірина Калинець, Алла Горська, Микола Плахотнюк, Леонід Танюк та інші.
6. 4 вересня 1965 року виступив у кінотеатрі «Україна» на прем’єрі фільму Сергія Параджанова «Тіні забутих предків» разом з Іваном Дзюбою та Василем Стусом, висловивши протест проти арештів української інтелігенції.
Ця демонстрація вважається однією з перших акцій відкритого протистояння тоталітарній владі.
7. За свою діяльність тричі був ув’язнений за «антирадянську пропаганду» (1967-1969, 1972-1979 1980-1988), провівши у неволі понад 15 років.
Витримав 83 допити, отримавши від КДБшників прізвиська «Нєугомонний», «Мотор мордовських зон», «Зеківський генерал», «зубатий зек»…
«Якби мене запитали, чи жалкую я за тим, як склалося моє життя, про відсиджені 15 років, я б відповів: анітрохи. І якби довелося починати все з початку та вибирати, я б обрав життя, яке прожив», — зауважив згодом В’ячеслав Чорновіл.
8. Вже в незалежній Україні став ініціатором проголошення Декларації про державний суверенітет України та Акту проголошення Незалежності України.
Історичні кадри, де 24 серпня 1991 року В’ячеслав Чорновіл вперше заносить до сесійної зали Верховної ради України жовто-блакитний стяг облетіли перші шпальти українських та світових ЗМІ, назавжди залишившись в нашій новітній історії. Його постать у цю доленосну мить увіковічена в Музеї становлення української нації у Києві…
«Маємо незалежну державу поки що більше за Орвеллом, маємо ще не державу, а тільки її ескіз…», — зазначив тоді В’ячеслав Чорновіл.
9. Під час перших всенародних виборів Президента України В’ячеслав Чорновіл був найрейтинговішим кандидатом від демократичних сил, здобув друге місце, отримавши 23,27% підтримки виборців.
Як могла б скластися доля нашої держави, якби він став президентом? Ми можемо тільки гадати.
Але варто пам’ятати про те, що саме він поклав своє життя на служіння Україні…
10. В’ячеслав Чорновіл трагічно загинув 25 березня 1999 року за нез’ясованих обставин в автокатастрофі на шосе під Борисполем.
Минуло 20 років, однак обставини його смерті залишаються невстановленими й до цього часу, винуватці ДТП не виявлені, а ключові деталі розслідування так і не з’ясовані.
Для багатьох в Україні цей злочин є явним політичним вбивством, однак більшість часу його розслідували як звичайна ДТП.
Значна частина суспільства досі переконана, що політика могли «прибрати» як небезпечного конкурента на майбутніх президентських виборах.
Похорон В’ячеслава Чорновола став однією з наймасовіших акцій часів незалежності — у процесії взяли участь 150– 250 тисяч людей. Черга на прощання з ним у Будинку вчителя розтягнулася аж до Хрещатика.
Згодом, труну з його тілом несли на руках до Володимирського собору. Після звершення панахиди, скорботна процесія вирушила до Парку Шевченка, а згодом на Байковий цвинтар.
»…Наша незалежність і наша державність стануть аксіомою тільки тоді, коли генератором державницької ідеї буде суспільство…», — завжди наголошував В’ячеслав Чорновіл.
