Колишній народний депутат і агробізнесмен Олег Бахматюк, відомий як один із найбільших аграрних магнатів країни, роками фігурує у гучних кримінальних провадженнях, але залишається фактично поза відповідальністю. Попри підозри у багатомільярдних розкраданнях, хабарництві та борги перед державою на мільярди гривень, його бізнес-активи не конфіскуються, а справи тягнуться в судах без кінцевих рішень.
Свою кар’єру Бахматюк починав у газовій сфері, але з початку 2000-х зосередився на агробізнесі. Його холдинг Ukrlandfarming у період розквіту контролював 670 тис. га земель, 23 птахофабрики, 24 елеватори, комбікормові та тваринницькі заводи. Паралельно бізнесмен володів банками «VAB Банк» та «Фінансова ініціатива», які згодом стали джерелом найбільших проблем.
Кримінальні справи
-
У 2019 році НАБУ відкрило провадження щодо розкрадання 1,2 млрд грн стабілізаційного кредиту НБУ, наданого «VAB Банку». Бахматюку заочно повідомили про підозру та оголосили у розшук.
-
За версією слідства, у 2015–2016 роках тодішній глава ДФС Роман Насіров допоміг агробарону отримати 3,2 млрд грн компенсації ПДВ за хабар у 5,6 млн дол. та 21 млн євро — це вважають найбільшим хабарем в історії України.
У лютому та березні 2024 року обидва обвинувальні акти потрапили до Вищого антикорупційного суду. Однак далі справи фактично “зависли”: десятки ухвал, сотні документів, але жодного вироку.
У судових матеріалах Бахматюк проходить під позначкою «Особа №11» — хабародавець, без участі якого не обійшовся жоден епізод. Але через перебування за кордоном він фізично відсутній у процесах.
Окрім кримінальних справ, Бахматюк залишається одним із найбільших боржників України.
-
Сам бізнесмен визнає заборгованість на рівні 2 млрд доларів.
-
Лише перед НБУ його банки винні близько 7,9 млрд грн.
-
«Ощадбанк» намагається повернути 5 млрд грн боргів Ukrlandfarming, тричі виставляючи їх на торги у 2025 році, але покупців так і не знайшлося.
Фактично держава не отримала жодної копійки, а агрохолдинг перебуває на межі банкрутства.
Експерти пояснюють відсутність прогресу у справах кількома чинниками:
-
корупція і «куплений час», коли слідство формально працює, але затягує процес до закінчення строків давності;
-
низька компетентність слідчих, яка веде до провалів у доказовій базі;
-
ризики для держави: агробізнес складно націоналізувати й передати в управління — птахівництво та великотоварні ферми потребують професійного менеджменту, а у випадку зупинки підприємств можливі соціальні бунти;
-
політична складова: доля справи може змінитися лише у разі «перерозподілу впливу» всередині влади або під тиском західних партнерів.
Олег Бахматюк — це показовий приклад українського недоторканного олігарха, який завдяки політичним зв’язкам та хаосу у правоохоронній системі уникає відповідальності. Його мільярдні борги фактично перекладені на державу і вкладників банків, а справи про рекордні хабарі й розкрадання зависли у ВАКС.
Поки влада не ухвалює рішення щодо конфіскації чи націоналізації його активів, бізнес-імперія Бахматюка залишається джерелом фінансових проблем для держави та символом безкарності великого бізнесу в Україні.
