Частина українських еліт все частіше тихо залишає країну. Нещодавно за кордон виїхав колишній голова «Енергоатому» Петро Котін. За ним – низка чиновників середньої ланки, депутатів та бізнесменів. Тенденція насторожує: країну залишають саме ті, хто мав прямий доступ до державних ресурсів і найбільш чутливого сектору – енергетики.
Постає питання: що ж відбувається в «Енергоатомі», якщо навіть керівники не затримуються в Україні?
Розслідування тендерів через систему «Prozorro» вже не раз показували, що мільярди гривень державного бюджету осідають у кишенях наближених до керівництва компаній. Використовується перевірена схема – завищені кошториси, дискримінаційні умови конкурсів, а також відвантаження електроенергії без передоплати.
Найпоказовіший приклад – діяльність ПрАТ «Юженергобуд». У квітні 2025 року ця компанія отримала підряд від «Енергоатому» на ремонт і будівельні роботи на суму 70,8 млн грн.
Умови тендеру були сформульовані так, щоб відсіяти нових учасників. Вимога – досвід робіт виключно на атомних електростанціях. Додатково прописувались «погоджені» технічні специфікації та так зване «Рішення про затвердження постачальника». У результаті конкуренція була лише на папері – вигравала потрібна компанія, а держава переплачувала.
Цей випадок далеко не поодинокий. За останні роки «Юженергобуд» систематично виходить переможцем у торгах, отримуючи сотні мільйонів гривень.
Ще один скандальний приклад – тендери на обладнання Hochiki, де замовник одразу вказує конкретну марку. Жоден еквівалент не допускається, що прямо порушує закон про публічні закупівлі. Це ще один сигнал: тендери пишуться під заздалегідь визначених постачальників.
Втеча еліт – втеча від відповідальності?
Від’їзд Котіна і його колег може бути не просто приватною справою, а й ознакою ширшої проблеми – спроби уникнути відповідальності за системні зловживання в енергетичному секторі. Адже саме енергетика під час війни є критичною сферою, а кожна «схема» тут напряму б’є по обороноздатності країни.
Факти завищення кошторисів, монополізація тендерів і виведення грошей через «своїх» підрядників створюють картину, де «Енергоатом» стає не стільки стратегічним активом держави, скільки годівницею для вузького кола бізнес-груп.
