Після аварії на четвертому енергоблоці Чорнобильської АЕС у квітні 1986 року в атмосферу потрапили тонни радіонуклідів — стронцію, цезію, урану та плутонію. Їхній надзвичайно довгий період напіврозпаду зробив зону відчуження однією з найнебезпечніших ділянок на планеті, і навіть через майже чотири десятиліття ситуація залишається складною.
Радіаційний фон і строки відновлення
За словами голови Державного агентства з управління зоною відчуження (ДАЗВ) Григорія Іщенка, за 39 років після катастрофи рівень радіаційного фону практично не знизився. Найнебезпечніші елементи — плутоній та уран — розпадаються сотні й тисячі поколінь, а їхній період напіврозпаду сягає 20 000 років.
«Оптимістичний прогноз експертів — зона може стати придатною для постійного проживання людей не раніше, ніж через 20 тисяч років», — зазначив Іщенко.
Частина території досі лишається закритою, однак для туризму відкрито спеціально перевірені маршрути. Вони вважаються безпечними за умови суворого дотримання інструкцій та правил радіаційної безпеки.
Зелена енергетика в епіцентрі катастрофи
Попри екологічні ризики, Чорнобильська зона поступово перетворюється на майданчик для нових технологій. Одним із напрямів стало впровадження відновлюваної енергетики.
Цього року за підтримки Міністерства захисту довкілля та іноземних інвесторів у Чорнобилі запрацювала сонячна електростанція потужністю 762 кВт. Поруч із самою АЕС вже діє ще одна станція Solar на 1 МВт. Сукупно вони виробляють близько 1,7 МВт «чистої» енергії, а плани передбачають масштабування до 2 ГВт.
Від зони трагедії до платформи майбутнього
Чорнобиль і досі нагадує про одну з найбільших техногенних катастроф в історії людства. Водночас регіон починає новий етап трансформації: з території, непридатної для життя, він поступово стає простором для експериментів у сфері «зеленої» енергетики та екологічних проєктів. Проте шлях до повного відновлення та безпечного проживання вимірюється не десятиліттями, а тисячоліттями.