Після початку повномасштабної війни система електронного декларування в Україні зазнала суттєвих змін. Національне агентство з питань запобігання корупції закрило публічний доступ до частини майнових декларацій, пояснюючи це міркуваннями безпеки. Передусім ідеться про військовослужбовців та членів їхніх родин. Втім, як з’ясували журналісти, перелік підстав для засекречення декларацій виявився значно ширшим, а окремі рішення НАЗК викликають серйозні питання щодо обґрунтованості.
24 лютого 2022 року НАЗК повністю закрило свої реєстри, включно з деклараціями. Невдовзі Верховна Рада дозволила посадовцям не подавати декларації до завершення воєнного стану, а перевірки вже поданих документів були зупинені. Тодішнє керівництво агентства пояснювало це питаннями безпеки та необхідністю зосередитися на захисті країни.
Попри очікування, що війна буде нетривалою, система публічного контролю фактично була паралізована на тривалий час. Лише восени 2023 року декларування відновили, зобов’язавши посадовців подати всі пропущені декларації. Водночас закон дозволив приховувати декларації окремих категорій осіб, зокрема якщо вони або їхні близькі родичі служать у ЗСУ чи інших силових структурах.
Важливо, що декларації не приховують автоматично. Для цього керівник установи має подати відповідне звернення до НАЗК, а агентство перевіряє лише формальні вимоги, не оцінюючи реальну обґрунтованість підстав. Якщо безпекові ризики зникають, декларацію можуть повернути у відкритий доступ, але лише за новим зверненням. Самостійно НАЗК такі зміни не відстежує.
Журналісти NGL.media встановили, що лише у 2025 році з публічного доступу зникли декларації 5352 осіб, які подали загалом 6836 декларацій. Серед них — не лише військові, а й судді, митники, правоохоронці, працівники податкової, Нацбанку, казначейства, а також кандидати на посади та колишні чиновники. У деяких випадках йдеться про професії, які навряд чи пов’язані з підвищеними безпековими ризиками.
Показовим є і вибірковий підхід. Наприклад, декларація голови Харківської ОВА Олега Синєгубова прихована, тоді як очільник Запорізької області Іван Федоров свою декларацію не закривав. Чітких пояснень щодо підстав засекречення декларацій окремих посадовців журналісти часто так і не отримують.
Аналіз прихованих декларацій у низці випадків свідчить про можливі ознаки невідповідності витрат офіційним доходам. Зокрема, прихованими виявилися декларації нового очільника Одеської міської військової адміністрації Сергія Лисака. Попри відсутність власної нерухомості, він орендував дорогий будинок та користувався кількома автомобілями преміумкласу, тоді як задекларовані доходи родини виглядають обмеженими.
Значна кількість прихованих декларацій стосується правоохоронців. У списку — працівники ДБР, БЕБ, Нацполіції, митниці та навіть співробітники СІЗО. У деяких випадках після запитів журналістів декларації повертали у відкритий доступ, що лише підсилює підозри щодо реальних мотивів їх засекречення.
Окрему увагу привертають декларації з великою кількістю нерухомості, автомобілів та значних грошових заощаджень, оформлених на членів родин посадовців. Водночас відомо, що НАЗК не перевіряє, чи справді приховування таких декларацій є виправданим з погляду безпеки.
Експерти наголошують: тимчасове обмеження доступу до даних у воєнний час може бути виправданим, однак відсутність контролю за рішеннями про засекречення декларацій створює ризики зловживань і підриває довіру до антикорупційної системи. У ситуації, коли війна триває роками, суспільний інтерес до прозорості влади не зникає, а навпаки — стає ще більш критичним.
