Противник стягує під Бахмут дедалі нові сили. Ймовірно, це означає, що тут росіяни збираються влаштувати нову Авдіївку, припускає військовий аналітик Костянтин Машовець.
На Бахмутському напрямку противник продовжує спроби пробитися до каналу “Сіверський Донець — Донбас”… Основними напрямками його зусиль тут є:
- дирекція Богданівка — Часів Яр, тут противник атакує на двох основних ділянках — через власне с. Богданівка (північно-східну частину якого, він очевидно вже взяв під контроль), та вздовж дороги 00506;
- Іванівське — Ступочки, діючи північніше та північно-східніше с. Іванівське;
- ну й намагається знову обійти руїни с. Кліщіївка північніше та північно-західніше них, через висоти.
Окрім цього, противник час від часу атакує східніше Кліщіївки та в районі с. Андріївка (чи, краще сказати, того, що від нього залишилось). Тобто, намагається просунутись ЗА відрізок залізниці між Бахмутом та Горлівкою, у загальному західному напрямку.
Як ми пам’ятаємо, наступ противника в районі м. Бахмут розпочався зразу після того, як йому вдалося зупинити просування наших військ південніше міста. Коли наші передові підрозділи взяли під контроль Кліщіївку та Андріївку, а також вийшли впритул до Зеленопілля та Курдюмовки, й виникла реальна можливість перерізати рокадні комунікації противника південніше міста.
Саме в цей момент, провівши перегрупування своїх сил й засобів у м. Бахмут та північніше нього й зосередивши тут основні сили свого 2-го та 3-го армійських корпусів (АК), а також не менше 2-х дивізій повітряно-десантних військ (98-у та 106-у повітряно-десантні\пдд) та визначені сили 8-ї загальновійськової армії (ЗВА), зокрема її 150-ї мотострілецької дивізії — противник сам перейшов у наступ з рубежу Дубово-Василівка — Берхівка, в районі Ягідне та Хромове, у загальному південно-західному напрямку (тобто, акцентовано у напрямку на м. Часів Яр).
Причому, противник поступово нарощував сили, введенні у бій. Наприклад, спочатку 98-а пдд діяла одним полком (331-м парашутно-десантним\пдп), але потім ввела у бій й два інших — 217-й та 299-й пдп, поступово переміщені сюди з Лиманського напрямку.
Так само відбувалось й з силами 2-го та 3-го АК, які були задіяні противником на Бахмутському напрямку — із 83-ю та 88-ю окремими мотострілецькими бригадами (омсбр) 2-го АК та 3-м АК (спочатку діяла одна його 72-а омсбр, а потім почалося введення у бій полків всієї 6-ї мсд).
Тобто, по суті, відбувалось те, що вкладалося у ту “схему”, яка очевидно, була розроблена українським командуванням під час планування та організації літньо-осінньої кампанії 2023-го року.
А саме, користуючись тим фактом, що противник так чи інакше буде вимушений докладати максимум зусиль задля утримання м. Бахмут (причому, навіть із суспільно-політичної доцільності), відтягнути частину сил противника на Бахмутський напрямок й, зокрема, провести низку активних, наступальних дій на інших напрямках, наприклад — у Південній операційній зоні.
Однак, судячи зі всього, командування противника прорахувало це й зробило те, що від нього й очікували — зосередило тут угрупування своїх повітряно-десантних військ (пдв) та значну частину 3-го АК, які, при інших “розкладах”, могли опинитись — або на Лиманському напрямку, або десь на півдні (наприклад на Бердянському чи Мелітопольському напрямках).
Але, зробили те росіяни із цілком свідомою “отяжкой по времени”, тобто, дочекавшись слушного моменту.
Якого?
А цілком зрозумілого — виснаження наступальних спроможностей наших військ в районі Бахмуту…
Ба більше, зараз, власне, росіяни використовують (точніше, використовували) у якості “допоміжного” цей наступ для відтягування вже частини наших сил з Донецького напрямку.
На цей момент, ситуація на цьому напрямку виглядає наступним чином:
- в районі с. Іванівське противник наступає силами 102-го мотострілецького полку (мсп) 150-ї мотострілецької дивізі (мсд), порівняно нещодавно введеного у бій;
- північніше, по напрямку Богданівське — Часів Яр та північніше Іванівського, оперують підрозділи 331-го та 217-го пдп (тобто, підрозділи та частини 98-ї пдд продовжують виконувати роль “основної штурмової сили” у наступальних діях противника по напрямку на “часік”);
- в районі північно-західніше та східніше Кліщіївки й далі на південь до Андріївки оперують мотострілецьки полки територіальних військ (мсп ТрВ) 6-ї мотострілецької дивізії (мсд) 3-го АК, зокрема, 1008-й та 1194-й мсп ТрВ, а також цілий “набір” підрозділів 83-ї та 88-ї окремих мотострілецьких бригад (омсбр) 2-го АК 8-ї загальновійськової армії (ЗВА).
Але для загального розуміння ситуації варто пам’ятати, що вживання терміну “Бахмутський напрямок”, зазвичай, насправді трохи ширше, ніж власне ситуація поблизу та навколо цього міста. Це й ситуація північніше міста (по суті, південний фас Сіверського виступу), й південніше нього.
Тобто, коли ми кажемо “Бахмутський напрямок”, треба розуміти, що мова їде за “трохи більшу” ділянку ЛБЗ, ніж, власне, бої навколо міста.
Наприклад, активні (наступальні) дії 106-ї пдд противника разом із підрозділами 123-ї омсбр по напрямкам на Роздолівку та Виїмку, північніше та північно-східніше м. Соледар, також відносяться до цього напрямку й впливають безпосередньо на ситуацію навколо Бахмуту.
Підсумуємо…
Як на мене, Бахмутський напрямок має всі перспективи розглядатися командуванням противника як “наступна заміна” Авдіївському на найближчий час зразу за кількома ознаками. Але про них — якось іншим разом…
