Пандемія, повномасштабна війна та демографічна криза завдали дошкільній освіті в Україні потужного удару. Садочки недоукомплектовані, черги зникли, а в багатьох регіонах постало питання — не відкривати, а навпаки «консервувати» заклади. Про це в інтерв’ю «Освіторія Медіа» розповіла заступниця міністра освіти та науки України з питань дошкільної освіти Анастасія Коновалова.
За її словами, найбільший виклик сьогодні — не лише в зменшенні кількості дітей, а в тому, що понад 86% малюків з прифронтових регіонів мають затримки в розвитку соціально-емоційного інтелекту. Вони роками були відірвані від колективу, без змоги гратись із ровесниками, а часто — навіть відвідувати дитсадки.
Ключові навички, які формуються саме через гру і соціальну взаємодію, діти не здобули. І це, каже Коновалова, вже не просто питання підготовки до школи — це питання здоров’я цілої генерації.
Ситуацію ускладнює неможливість забезпечити безпечні умови для дітей у прифронтових регіонах. У МОН визнають: рекомендацію Ради Європи щодо високої залученості дітей у дошкільну освіту наразі виконати неможливо. Тому держава запускає рішення про створення підземних садочків і мобільних освітніх осередків. Але, як підкреслює чиновниця, ці рішення — тимчасові.
Парадоксально, але нині показник залучення дітей до дошкільної освіти зріс до 73%. Це, однак, пов’язано не з покращенням доступу, а з демографічним спадом: дітей просто стало менше.
«До 2023 року на місце в садку треба було ставати в чергу з народження. А сьогодні в Житомирі черг уже немає», — пояснює Коновалова. У маленьких містах та селах ситуація ще гірша — ремонтують укриття, а нових груп набрати вже не можуть.
Задля збереження мережі закладів, МОН готується до «консервації» дитсадків — з можливістю відновлення у майбутньому. Це болюче слово — «консервація» — нагадує багатьом про 1990-ті, коли заклади освіти зникали назавжди. Але цього разу, каже Коновалова, держава буде дбайливо зберігати матеріально-технічну базу — в очікуванні бебі-буму після перемоги.
Щоб уникнути закриття, міністерство розширює можливості садочків: відкриватимуть ясла для дітей від трьох місяців, адже економіка також потребує, щоб мами могли вийти на роботу. Розвиватимуться й альтернативні формати: мінісадки, сімейні садки, мобільні групи.
Сімейний дитсадок — це коли мама виховує декількох дітей у власному будинку, зареєструвавшись як ФОП. Мінісадки — ще компактніші, до п’яти дітей, і можуть функціонувати навіть у квартирах. Важливо, що ці моделі нарешті виходять із тіні і підпадають під державний контроль.
Великий виклик — забезпечення дошкільною освітою дітей з особливими освітніми потребами. Не кожен садок має фахівців, тому відкриватимуться спеціалізовані заклади. Це відповідає європейським практикам — навіть у Фінляндії є окремі садочки для дітей зі складними діагнозами.
Центри педагогічного партнерства і центри розвитку дитини також стануть частиною реформи. Вони дозволять батькам обирати гнучкий формат — наприклад, тільки заняття музикою або іноземною мовою, замість повного дня у ЗДО.
В умовах війни і кризи дошкільна освіта стала не менш важливою за шкільну. І саме цей сектор першим відчує наслідки і демографічної катастрофи, і, хочеться вірити, майбутнього відродження.
