27 грудня за новим церковним календарем в Українській православній церкві вшановують пам’ять святого апостола, архідиякона і первомученика Стефана. З цією датою пов’язані давні народні звичаї, прикмети та заборони, за якими здавна судили про погоду й добробут у майбутньому році.
Святий Стефан вважається першим християнським мучеником. Він жив у I столітті в Єрусалимі та був одним із семи дияконів, покликаних опікуватися бідними й нужденними. Згодом Стефан став архідияконом і відкрито проповідував християнську віру. За це його звинуватили у хулі на пророка Мойсея та привели на суд. Під час судового розгляду Стефан виголосив проповідь і засвідчив, що бачить відкрите небо та Ісуса Христа. Після цього його побили камінням, і він загинув мученицькою смертю.
За старим, юліанським календарем, пам’ять святого Стефана відзначається 9 січня. Водночас 27 грудня за старим стилем церква згадує великомучеників Філімона, Аполлонія, Аріана і Феотиха.
У молитвах цього дня віряни звертаються до святого Стефана з проханнями про зміцнення віри, душевний спокій, здоров’я рідних та добробут у домі. У народній традиції його вважають покровителем домашньої худоби, особливо коней. День у народі відомий як Степанів.
За звичаєм на Степанів день пекли медові пряники. Відмовлятися від частування вважалося поганою прикметою, адже вірили, що це може накликати невдачі на цілий рік. Також побутував обряд «на достаток»: у гарну коробку клали велику купюру, ставили її на видному місці й не витрачали до наступного року, вірячи, що це принесе фінансову стабільність.
Церква, як і в інші дні, не схвалює сварки, лихослів’я, заздрощі, плітки та помсту. Гріхом вважається лінь і відмова в допомозі людям або тваринам. Оскільки тривають Святки, за народними уявленнями не радили займатися важкою фізичною працею. Також цього дня не викидали хлібні крихти, бо вірили, що разом із ними з дому може піти матеріальний добробут.
Із 27 грудням пов’язували й погодні прикмети. Іній зранку віщував сніг, теплий день — спекотне літо, снігопад обіцяв багатий урожай грибів і ягід. Якщо ворони сиділи на верхівках дерев, чекали затяжного холоду, а туман вважали провісником відлиги. Найсприятливішою ознакою вважався міцний мороз і ясна погода — це обіцяло врожайний рік і спокійне літо без різких змін погоди.
