Православні християни 30 листопада вшановують святого апостола Андрія Первозванного — одного з найближчих учнів Ісуса Христа та першого, хто відповів на Його поклик. Це свято поєднує в собі глибоку духовність, багатовікові українські традиції та народну магію, що збереглася до наших днів.
Святий Андрій народився у Віфсаїді, на узбережжі Галилейського моря. Разом із братом Симоном Петром він був рибалкою, але після проповіді Іоанна Хрестителя став першим учнем Христа. Саме тому його називають Першозванним — «першим покликаним».
За християнським переданням, апостол Андрій проповідував у багатьох країнах, зокрема і на території сучасної України. Перекази стверджують, що він благословив київські пагорби, де згодом постала велична Андріївська церква.
Святий загинув мученицькою смертю у грецьких Патрах, де його розіп’яли на Х-подібному хресті. Цей символ, відомий як Андріївський хрест, став знаком стійкості віри та мужності.
Про що моляться до апостола Андрія
У день його пам’яті віряни просять святого про:
- захист від усілякого зла та небезпек;
- зцілення від хвороб і духовне укріплення;
- мир у домі та добробут родини;
- щасливе заміжжя та злагоду в подружжі.
Оскільки Андрій Первозванний вважається покровителем України, йому також моляться про мир, силу й витривалість для воїнів.
Народні традиції та обряди
В Україні Андріїв день завжди був містичним. Дівчата ворожили на судженого, готували обрядову вечерю, загадували бажання. Вечір проводили в теплій компанії з піснями та жартами.
За традицією до столу подавали кутю, вареники, узвар, горох, медові наїдки — пісні, але щедрі страви.
Заборони цього дня
Згідно з народними віруваннями, 30 листопада не можна:
- шити, в’язати чи вишивати — «щоб не заплутати сіті Андрія»;
- сваритися та лаятися — це притягне зимові негаразди;
- бажати зла іншим — «повернеться сторицею».
Прикмети на Андрія
- Ясне небо — зима буде холодною й сніжною.
- Тане сніг — чекати відлиг.
- Ворони літають низько — наближаються морози.
Андріїв день вважається точкою входу в зиму та часом, коли доля може подати знак. Це свято й нині залишається символом надії, духовної сили та віри.

