Серед українських біженців за кордоном 61% заявляють, що їхні заробітки перевищують попередні до повномасштабного вторгнення. Незважаючи на загальне скорочення отримуваної допомоги, близько 71% біженців все ще отримують певний рівень підтримки.
Згідно з дослідженням Центру економічної стратегії (ЦЕС) на кінець січня 2024 року, за кордоном перебувало 4,9 млн українців через війну. ЦЕС виділив чотири групи біженців.
Перша група – люди із зон бойових дій (15%). Це особи, які були змушені покинути свої домівки через активні бойові дії або окупацію територій. Їх частіше за інших представляють жінки віком 25-49 років, які виїхали з дітьми та проживають у Польщі. Ця група також частіше працює за наймом або шукає роботу. Люди із зон бойових дій менш схильні до повернення в Україну: лише 13,8% планують повернутися, порівняно з 26,2% серед усіх біженців. Їхнє рішення щодо повернення залежить від створення умов для цього.
Друга група – самозабезпечені (30%). Ці люди найменше отримують допомогу від країни перебування і частіше самостійно оплачують оренду житла. Вони також частіше працюють дистанційно для українських компаній або на повний робочий день в країні перебування. Ця група має відносно вищий рівень доходу порівняно з попереднім періодом. Більшість з них планує повернутися в Україну: 45,1% точно планують повернутися, а 64,3% виражають бажання або планують це.
Люди старшого віку (28%) Ця група в основному складається з людей у віці 50+, більшість з яких не мають вищої освіти. В порівнянні з іншими категоріями, вони рідше отримують соціальні виплати, а ті, які все ж отримують, не завжди вистачає навіть на базові потреби. Ці люди мають більш глибокі зв’язки з Україною, ніж представники інших груп: 62,8% з них повернулися до України після виїзду, порівняно з 46,4% серед усіх біженців.
Люди в процесі інтеграції (27%) Це українці, які активно влаштовуються у країні, де перебувають. Вони частіше за інших відвідують мовні курси та інші навчальні заклади, і часто ще не працюють. Щедра соціальна підтримка дозволяє їм зосередитися на навчанні: більшість (67,3%) мають житло від держави (порівняно з 37,8% серед усіх біженців), 82,8% отримують соціальні виплати (порівняно з 39,5% серед усіх біженців), а 85,2% відвідують мовні курси (порівняно з 35,9% серед усіх). Багато представників цієї групи перебувають у країнах з великодушною соціальною підтримкою. Наприклад, їх частка в Німеччині складає 40%. Українці в цій групі менше пов’язані з батьківщиною та менше схильні до повернення: лише 16,5% з них точно планують повернутися.
Глава Всеукраїнської асоціації компаній з міжнародного працевлаштування, Василь Воскобойник, зауважує, що завершення війни та навіть початок активної відбудови країни не гарантують стрімкого зростання економіки. За прогнозами Мінекономіки на 2032 рік, ВВП України складе 262 млрд доларів. Для порівняння, польський ВВП минулого року становив 700 млрд доларів, і за вісім років можна передбачити, що обсяг польської економіки досягне 1 трлн доларів. Це означає, що через вісім років ВВП Польщі буде майже в чотири рази вище за ВВП України. Це також підтверджує, що в Польщі, а також в інших країнах, таких як Німеччина, будуть кращі умови життя, вищі зарплати і більший рівень соціального захисту, ніж в Україні. Внаслідок цього українці продовжуватимуть виїжджати за кордон у пошуках кращого життя.
Прогнози щодо повернення громадян до України є песимістичними. Навіть після завершення війни міграція не припиниться. Аналітики Центру економічної стратегії (ЦЕС) визначили, скільки українців можуть виїхати за кордон після скасування заборони на виїзд чоловіків за кордон. Вони розрахували, що за кордон можуть виїхати додатково 87,6 тисяч українців за оптимістичного сценарію, 115 тисяч за середнього і 154,9 тисяч за песимістичного сценарію.
Василь Воскобойник вказує, що для запобігання подальшої міграції Україна має вирішувати три основні проблеми, які є для громадян найважливішими. По-перше, це робота, яка дозволяє заробляти достатньо грошей. По-друге, це житло, оскільки відсутність житла перешкоджає людям повернутися або оселитися в Україні. По-третє, це інфраструктура, включаючи систему освіти. Василь Воскобойник наголошує, що багато батьків розглядають рівень освіти, перш ніж приймати рішення про повернення, оскільки система освіти в Україні має свої недоліки. Це також стимулює вивіз дітей з країни.
Відповідно до Василя Воскобойника, прогнози щодо повернення та міграції є дуже песимістичними. Після закінчення війни близько 30% громадян повернуться додому, але очікується нова хвиля міграції. Триватиме відтік українців за кордон, і це найближчим часом не зупиниться.
