Яніна Аранчій — прізвище, яке добре відоме в кулуарах Полтавської обласної влади. Донька, сестра, колишня дружина і мати — вся родина влаштована в системі, де державна служба стала гарантом особистого добробуту. Формально — чиновницькі зарплати та пенсії. А неформально — квартири в Польщі, елітні автівки, готівка в мільйонах. І все це — без жодного бізнесу.
Яніна Аранчій потрапила у владу ще молодою — у 29 років очолила лабораторію ветеринарної медицини. Це була лише перша сходинка. Її батько керував Держветінспекцією, брат згодом став заступником голови обласної Держпродспоживслужби, а мати була ректоркою місцевої аграрної академії. Навіть тепер, коли батька вже немає в живих, його “кадрова спадщина” продовжує працювати — частина підлеглих Яніни Аранчій працювали під керівництвом її родичів.
За останні десять років чиновниця накопичила близько 6,6 млн грн готівкою, ще 65 тисяч доларів задекларовані офіційно. І це при заробітній платі близько 32 тисяч гривень на місяць. У її декларації — чотири квартири, дві з яких у центрі Полтави, та новий Audi Q7 2020 року. У 38 років вона вже отримує пенсію.
Брат Яніни — Дмитро Аранчій — теж володіє двома квартирами у тому ж елітному житловому комплексі, що і сестра. А його дружина Анна записала на себе ще три. Тобто загалом сім’я чиновників придбала щонайменше п’ять квартир лише у цьому ЖК.
Їхня мати — Валентина Аранчій — обіймає посаду першої проректорки Полтавської аграрної академії. За офіційною зарплатою близько 50 тисяч гривень на місяць, вона у 2023 році купила одразу три квартири у Польщі — на суму понад 15 мільйонів гривень. Із автівок — Lexus RX 300, ще один недешевий бонус до життя в державному університеті.
Валентина Аранчій у своїй офіційній біографії називає себе “академіком Академії наук вищої освіти України”. Але йдеться не про справжню наукову установу, а про громадську організацію з назвою, що вводить в оману. Членство там — платне, звання “академіка” купується за 5 тисяч гривень внеску.
Ці організації давно стали прихистком для чиновників, які хочуть “прикрашати” свої резюме і здаватися науковцями, не маючи жодного стосунку до НАН України. І Валентина Аранчій — не виняток.
Родина Аранчій — яскравий приклад того, як в Україні досі живе феодальна модель держслужби. Вплив передається у спадок, держструктури залишаються родинним бізнесом, а благополуччя сім’ї росте паралельно з кількістю квартир у новобудовах. Поки для пересічного українця держслужба — це про обов’язок і скромне життя, для родини Аранчій вона давно перетворилася на інструмент збагачення.
