У рамках загальнонаціональної кампанії з деколонізації в Україні розпочалася нова хвиля перейменувань вулиць, що викликало серйозні суперечки між місцевими органами влади та обласними адміністраціями.
Низка мерів міст обурилися, що від місцевої влади вимагають перейменувати навіть вулиці, названі на честь видатних земляків, на тій підставі, що вони жили за радянських або царських часів.
Найбільш резонансними були випадки в Одесі, Дніпрі та Кривому Розі. Одеський мер Геннадій Труханов заявив, що перейменуваннями під одну гребінку Одесу «обнуляють».
«Виходячи з логіки «деколонізаторів», ми повинні відмовитися від усього того, що зробило Одесу світовим брендом», – написав у своєму Telegram-каналі міський голова, пообіцявши боротися за скасування перейменувань.
Збираються чинити опір перейменуванням також мер Дніпра Борис Філатов і голова Ради оборони Кривого Рогу Олександр Вілкул.
Зазначимо, що хвиля перейменувань топонімів і знесення пам’ятників почалася ще два роки тому після повномасштабного вторгнення. І, час від часу, вона викликала невдоволення на місцях (як, наприклад, знесення пам’ятника російській імператриці Катерині в Одесі). Однак місцева влада раніше вважала за краще процесу не чинити опір.
Але зараз ситуація змінилася, чому сприяло два фактори.
Перший – загальне накопичуване роздратування в південно-східних регіонах політикою українізації та «деколонізації», яка супроводжується «перегинами». Це було видно і раніше за реакцією багатьох російськомовних громадян на запитання «чому не державною». А тепер переросло в опір перейменуванням, щодо яких у багатьох виникло відчуття, що «палицю перегнули».
Другий – наростаюче невдоволення в суспільстві перебігом справ у країні. Починаючи від тривалої війни (на тлі багаторазових обіцянок влади «швидкої перемоги»), посилення мобілізації, корупції та закінчуючи гуманітарною політикою.
На думку експертів, місцева влада зміну настроїв відчуває особливо добре, а тому й починає на них реагувати.
