Сьогодні українці в Україні та за її межами відзначають День Соборності України — символ єдності, державності та спільної історичної пам’яті. Саме цього дня у 1919 році на Софійській площі в Києві було урочисто проголошено Акт Злуки Української Народної Республіки та Західноукраїнської Народної Республіки, який засвідчив прагнення українців жити в єдиній, незалежній державі.
Історичні передумови цієї події формувалися роками. Після розпаду імперій у 1918 році на українських землях постали дві держави — УНР і ЗУНР. Уже 1 грудня 1918 року у Фастові було підписано так званий передвступний договір про об’єднання, а 22 січня 1919-го цей намір був закріплений публічним проголошенням Акту Злуки.
Подія мала не лише політичне, а й потужне символічне значення. Вона стала кульмінацією ідей соборності, які ще наприкінці XIX століття розвивали українські мислителі та громадські діячі. Урочистості в Києві супроводжувалися військовим парадом, богослужінням та виконанням національного гімну.
Попри те що через воєнні та політичні обставини об’єднання не вдалося реалізувати повною мірою, Акт Злуки назавжди закарбувався в історії як символ прагнення українського народу до єдності. У радянський період згадки про цю дату були під забороною, однак традиція вшанування збереглася в українській діаспорі.
В незалежній Україні День Соборності офіційно відзначають з 1999 року. Одним із найвідоміших символів свята став «живий ланцюг» — акція єднання, яка вперше з’єднала Київ і Львів у 1990 році та щороку повторюється в різних регіонах країни й за кордоном.
Сьогодні День Соборності набуває особливого значення, нагадуючи, що сила України — в єдності її громадян, незалежно від регіону проживання, та в спільній відповідальності за майбутнє держави.

