Олександр Кочетков, політичний аналітик, детально аналізує ситуацію, що склалася навколо війни в Україні та роль західної політики у цьому контексті. За його словами, після гучного Саміту миру у Швейцарії, на якому Україна була представлена, у міжнародній політиці відбувся важливий момент — акція дипломатії від угорського прем’єра Віктора Орбана. Проте, на думку Кочеткова, ці дії не принесли жодних суттєвих результатів, і миротворча активність значно загальмувала.
Кочетков зазначає, що Росія швидко відреагувала на ідею участі у наступному саміті, відмовившись від неї. Кремль заявив, що капітулювати не збирається, а при потребі може прийняти капітуляцію Заходу навіть без будь-якого саміту, що демонструє його впевненість у своїх позиціях.
Політичний аналітик вважає, що Кремль переглядає свої цілі у війні. Спочатку ця війна мала на меті:
- Вивільнити шалену енергію “русского мира”.
- Відволікти російське суспільство від соціально-економічної нерівності.
- Знищити Україну як приклад для інших країн.
- Налякати Захід і відновити російський вплив над пострадянськими країнами.
Кочетков вказує, що знищення “Охматдиту” є свідомим актом залякування Європи, що демонструє жорстокість та непередбачуваність Росії.
Аналізуючи сучасну ситуацію, аналітик підкреслює, що Кремль переконався у кількох важливих речах. По-перше, НАТО та США проявили невпевненість та млявість. Західні країни замість рішучих дій, які могли б суттєво послабити агресора, діють надто обережно. Це створює враження, що Захід не готовий діяти на користь своїх принципів, що, на думку Кочеткова, не є острахом ядерного конфлікту, а швидше відсутністю рішучості у сучасних політиків.
По-друге, Кремль зрозумів, що росіяни підтримують війну та готові гинути за пропагандистські цілі. Міжнародні санкції діють повільно, і Росія змогла отримати необхідне обладнання для ведення війни. Це також показує, що світовий безпековий порядок фактично не працює, а агресор продовжує отримувати підтримку.
Кочетков стверджує, що Путін зараз має амбіції, які виходять за межі пострадянського простору. Він прагне вирішального впливу на Європу і навіть на інші регіони, такі як Близький Схід, Азія, Африка та Латинська Америка.
На завершення, аналітик попереджає, що якщо тактика поступок продовжиться, це може призвести до того, що Путін зажадає ще більше, що може шокувати багатьох у разі поновлення мирних переговорів.
