Політичний консультант Джеремі Гуревіц у своїй колонці для The Hill порівнює нинішню стратегію Збройних сил України з тактикою, застосованою Ізраїлем під час Війни Судного дня 1973 року. Гуревіц вважає, що аналогії між тактиками можуть дати Україні перевагу у війні з Росією, особливо коли йдеться про перенесення бойових дій на територію противника.
Сміливе вторгнення України в Курську область призвело до серйозного зрушення в динаміці конфлікту між двома країнами. У конфлікті, який приніс стільки страждань українцям, шокуючий крок українських збройних сил почати боротьбу з ворогом на його території надав енергії їхнім військам і громадянам.
Історія іноді підносить уроки з минулого, і наступ під Курськом нагадує настільки ж сміливий крок Ізраїлю під час Війни Судного дня 1973 року.
У цій війні Ізраїль спочатку поступався, будучи захопленим зненацька вторгненням як з півночі, так і з півдня. У найсвященніше єврейське свято сирійські танки скотилися з Голанських висот, а скоординована атака єгиптян на Синайську пустелю застала ізраїльтян зненацька.
Араби домоглися значного прогресу у своїй кампанії. Ніколи під час багатьох воєн, які велися проти Ізраїлю, Ізраїль не наражався на більшу небезпеку.
Після кількох днів жахливих втрат Ізраїль почав заспокоюватися і зупинив наступ. Але для перелому ходу війни потрібно було зробити щось сміливе. Була розроблена стратегія перетнути Суецький канал і вести бій у Єгипті.
Під сильним артилерійським вогнем, а також під бомбардуваннями та обстрілами єгипетських літаків війська генерала Аріеля Шарона переправилися і почали вторгатися в Єгипет. Ізраїльтяни помітили розрив між Другою і Третьою єгипетськими арміями і приступили до здійснення плану з ізоляції останньої.
Коли їхній план почав працювати, єгиптяни і міжнародне співтовариство вдарилися в паніку. Ізраїльтяни були в змозі знищити Третю армію, оскільки вони відрізали їй шляхи постачання і наблизилися до Суеца, маючи на увазі серце Єгипту і його столицю Каїр.
У Росії поширення війни на її територію відображає перші успіхи ізраїльтян. Млява реакція Росії стривожила місцеве населення, з якого понад 100 000 осіб зараз є вимушеними переселенцями.
Росіяни перебувають у своїй стихії, б’ючись на укріплених лініях оборони на півдні України. Але вони не дуже добре здійснюють динамічні зміни на полі бою, і протистояти цьому новому творчому підходу високомотивованих українських солдатів виявилося складно. Росія мобілізує війська і пообіцяла повернути назад ганебний для себе успіх українського наступу, але багато в чому українці вже досягли успіху.
Москва розташована всього за 300 миль від цієї лінії фронту. Хоча мало хто думає, що столиці Росії справді загрожуватиме небезпека, її близькість до місця бойових дій має ефект. Можливо, цього буде достатньо, щоб змінити хід війни і перенести боротьбу в глиб Росії, як це зробили ізраїльтяни, переправившись через Суец і погрожуючи серцю єгипетської армії та її великим містам.
Ізраїльський наступ у Єгипті змінив хід війни. Оскільки Єгипту раптово загрожувала настільки конкретна загроза, дві наддержави — Радянський Союз, що підтримував єгиптян, і американці, що підтримували ізраїльтян, — обидві стали стурбовані тим, що їх можуть втягнути у війну. Потенційне знищення Третьої єгипетської армії і загроза Каїру перетворили заклики до перемир’я на шум.
Важко передбачити, як це може повторитися в російсько-українському конфлікті, але Україна припустила, що може спробувати утримати більшу частину завойованої території і домовитися про відхід з неї в обмін на те, що Росія залишить захоплену нею українську територію.
Україна демонструє ознаки консолідації своїх успіхів у Курську, і якщо вона зможе дати відсіч розлюченому Путіну і його обложеним військам, ця стратегія може виявитися плідною.
Путін перебуває в іншому становищі, ніж Анвар Садат, тодішній лідер Єгипту. Садат і сирійський лідер Хафез аль-Асад найбільше намагалися відновити гордість арабів після їхньої принизливої поразки в Шестиденній війні 1967 року.
Щойно військовий імпульс був зупинений і, звісно ж, коли вони зіткнулися з реальною загрозою внаслідок ізраїльського контрнаступу, мир шляхом переговорів набув сенсу. Вони пролили кров ізраїльтян і похитнули ізраїльську зарозумілість, яка розвинулася після їхнього успіху в попередніх війнах.
Але для Путіна такий мир може стати його крахом. Якщо його підштовхне до столу переговорів успішний український наступ із захопленням російської території, яку Москва не зможе повернути, це зруйнує ореол непереможності Путіна — той покрив страху, який задушив його критиків (хоча імідж Путіна вже постраждав через його тривалу кампанію проти України).
Росіяни змушені відбирати солдатів із приблизно 300 000 призовників, але для Путіна це теж не найкраща стратегія. Вони погано навчені, і їм пообіцяли, що їх не кинуть у полум’я українського конфлікту.
Є повідомлення про те, що матері були розлючені від того, що їхніх синів кинули в бій, і відчували себе зрадженими. Свого часу такі скривджені матері зіграли роль у тому, що Радянський Союз вибрався з трясовини Афганістану, що призвело до падіння цієї імперії.
Війна часто пов’язана з вимірюванням ризику. Якщо Росія не зможе зупинити наступ українців або витіснити їх з території, яку вони утримують, чи виконає Путін свою погрозу застосувати тактичну ядерну зброю? У нього може виникнути спокуса подумати про це, хоча це, радше за все, призведе до розколу в його життєво важливому союзі з Китаєм.
Гнів Путіна з приводу безсилля його країни може призвести до збільшення кількості нападів на українське цивільне населення та інфраструктуру, хоча президент України Володимир Зеленський заявив, що однією з причин вторгнення було створення буферної зони і зменшення здатності Росії атакувати через кордон.
Яким би не був результат, український наступ — це сміливий гамбіт, який, як показує історія, може бути дуже ефективним, коли йдеться про боротьбу з ворогом і руйнування його стратегії та військових досягнень.
