Військовослужбовці Збройних сил України мають право на звільнення зі служби за сімейними обставинами у разі загибелі або зникнення безвісти близького родича під час захисту держави. Таке право передбачене чинним законодавством і діє в умовах воєнного стану.
Йдеться про випадки, коли під час виконання завдань із забезпечення національної безпеки та оборони України загинули або зникли безвісти чоловік або дружина, син чи донька, батько чи мати, дід, баба, рідний або неповнорідний брат чи сестра військовослужбовця. Норма також поширюється на осіб, які брали участь у відсічі та стримуванні збройної агресії Російської Федерації як у Донецькій та Луганській областях, так і на всій території України в період дії воєнного стану.
Підставою для такого звільнення є Закон України «Про військовий обов’язок і військову службу». Зокрема, відповідне право закріплене у підпункті «г» пункту 2 частини 4 статті 26 цього закону.
Важливо, що право на звільнення зберігається навіть у тих випадках, коли смерть військовослужбовця настала не внаслідок безпосереднього ураження противником. Це стосується ситуацій, коли під час виконання бойових або службових завдань відбулося раптове погіршення стану здоров’я — інсульт, інфаркт чи інший критичний стан.
Навіть якщо смерть настала вже у медичному закладі через певний час після таких подій, за наявності належного документального підтвердження ці обставини визнаються пов’язаними з виконанням військового обов’язку. У такому разі близькі родичі загиблого або зниклого безвісти військовослужбовця мають законне право на звільнення зі служби за сімейними обставинами.
