У той час як Україна прагне поповнити свою виснажену армію, серед її цивільного населення зростає розкол, пише NPR.
Через майже два роки після початку українського конфлікту втому відчувають як солдати ЗСУ, так і мирні громадяни.
При цьому на тлі триваючих наступальних дій Росії на сході та півдні, а також на тлі затримок із новими пакетами західної військової допомоги керівництво в Києві перебуває під дедалі більшим тиском від необхідності посилити свою оборону шляхом пошуку більшої кількості солдатів. Український парламент уже працює над законопроектом, націленим на реформування призовного процесу в країні.
Тим часом по всій Україні зростаюче усвідомлення того, що кривавий конфлікт на виснаження може затягнутися на довгі роки, поставило на перше місце питання про те, хто повинен бути зобов’язаний воювати, як довго і в якій якості.
Ольга Белянська, дружина одного з добровольців, який записався до ЗСУ ще на початку конфлікту і все ще перебуває на службі навіть після поранення, у спілкуванні з виданням висловила здивування, чому ті, хто першим пішов до війська, досі захищають країну в той час, як інші – вона при цьому вказала на жваву київську вулицю – “просто живуть своїм звичайним життям”.
“Це несправедливо”, – поскаржилася вона.
Жінка також розповіла, що в продуктових магазинах, на роботі та на жвавих вулицях Києва вона намагається приховати своє роздратування з приводу зростаючого розколу, який спостерігає в українському суспільстві.
І поки одні, такі як Бєлянська, вважають, що в армії має служити більше людей, інших жахає подібна перспектива.
“Чоловіки побоюються виходити з дому. Дружини турбуються за своїх чоловіків. Матері турбуються за своїх синів”, – зазначає видання.
