В український прокат вийшов горор «Конотопська відьма» від режисера Андрія Колесника, прем’єра якого відбулася на Одеському міжнародному кінофестивалі. Очікування були високими, але фільм отримав неоднозначні відгуки, здебільшого негативні. Кінокритик Ігор Кромф вирішив дати свою оцінку стрічці та розповісти, чи варто витрачати час на це кіно.
Сюжет фільму не має жодного стосунку до однойменної повісті Григорія Квітки-Основ’яненка. В основу покладено сучасний мем про конотопських відьом, що проклинають російських окупантів, виниклий на початку війни. Ідея розширити цей мем у півторагодинний горор виявилася невдалою спробою.
Фільм розповідає історію Відьми (Тетяна Малкова), яка закохана в колишнього військового Андрія (Тарас Цимбалюк). Її любов змушує її полишити магію, але після трагедії — смерті Андрія — Відьма повертається до своїх темних справ, аби помститися росіянам. Сюжет у стилі «Хижак» є типовим для горорів, де група військових стикається з містичним жахом. Проте, у «Конотопській відьмі» ситуація зворотна: Відьма є позитивною персонажкою, а військові — антагоністами.
Режисер Андрій Колесник та сценарист Ярослав Войцешек вибрали сценарій, де негативними персонажами є військові, а Відьма отримує роль відважної героїні. Проте, розкриття персонажів є поверхневим. Глядачі не дізнаються деталей про магію Відьми чи її ворога Морока, що тільки посилює враження неповноцінності фільму.
Російські солдати представлені стереотипно: суворий командир, імперець з рудою борідкою, представник “малих народів” тощо. Фільм також включає сюжетну лінію rape and revenge, яка виглядає цинічно і є, здається, лише для демонстрації жорстокості російських військових.
Особливо розчаровує якість спецефектів, які на рівні дешевих декорацій і мізерних бюджетів. Натомість, в сценах насильства та вбивств багато чого залишається за кадром, що зменшує їхній вплив і створює враження відсутності серйозних ресурсів.
Фінал фільму, де Відьма, вагітна від любові, не вбиває головного командира, виглядає як недоречна спроба ввести сентиментальність в наївну сюжетну лінію. Це більше нагадує мильну оперу, ніж горор.
«Конотопська відьма» — це частина нової хвилі кіно, яку вже охрестили перемогасплуатейшн або кінобайрактарщина. Ці фільми використовують меми та стереотипи для створення сюжету без глибокого осмислення війни. Поки що, схоже, що «Конотопська відьма» — це роздута бульбашка мему воєнних часів. Враховуючи, що фільм має стати частиною франшизи, питання про якість українського кінематографа залишаються відкритими.
