Українські війська змогли зупинити один із найбільших наступів Росії цього року поблизу Покровська та готуються до можливої оборони Краматорська. Як пише Financial Times, Москва прагне взяти під контроль ключові міста Донбасу, але українські солдати запевняють: наказу відступати з регіону вони не очікують.
Нещодавно снайпери 93-ї механізованої бригади отримали наказ терміново повернутися на фронт у районі Покровська. Там російські війська прорвалися на близько 10 км углиб українських позицій. За словами штаб-сержанта із позивним «Шеферд», у разі подальшого просування ворог міг би оточити Покровськ і обійти оборонні рубежі Краматорська.
Втім, підтягнуті резерви ЗСУ змогли стабілізувати ситуацію та навіть відбити кілька населених пунктів на північ від міста.
Москва вимагає повного контролю над Донецькою та Луганською областями, але президент Володимир Зеленський категорично відкинув будь-які поступки, попри заяви Дональда Трампа про можливість «територіального обміну».
Військові наголошують, що Донбас — це ключовий бастіон. Від Костянтинівки до Краматорська простягається 45-кілометровий пояс укріплених міст і поселень. «За ним — відкрита місцевість, де немає можливості тримати стабільну оборону», — пояснив речник 11-го армійського корпусу Дмитро Запорожець.
За даними моніторингових груп, росіяни намагаються розширити фронт:
-
увійшли в ліси на північ від Слов’янська;
-
підійшли до Костянтинівки з трьох напрямків;
-
ведуть бої біля Куп’янська на Харківщині;
-
намагаються закріпитися навіть у Дніпропетровській області.
У Краматорську вже облаштовують укріплення: заводи перетворюють на оборонні вузли, викопують протитанкові траншеї, будинки готують до оборони.
Евакуації з прифронтових міст відбуваються під бомбардуваннями. У Костянтинівці плануючі бомби влучили в центр міста, тоді як волонтери намагалися вивезти літніх людей. Дрони-камікадзе обстрілюють Дружківку, де постраждала гуманітарна працівниця Тетяна Лугова, яка вже колись тікала з окупованого Донецька.
«Що означає віддати Донецьку область? Я не могла повернутися додому вже 11 років», — каже вона.
Українські військові визнають: психологічно важко не лише на позиціях, але й дорогою до них. «На передовій ти тримаєш лінію, тебе оточують побратими. Трохи менш страшно помирати там, ніж на дорозі під дронами», — зізнався «Шеферд».
