Скандал навколо Одеського припортового заводу отримав нове продовження. Компанія Agro Gas Trading (AGT), яку детективи НАБУ та прокурори САП називають ключовим приватним партнером ОПЗ у період 2019–2021 років і фігурантом ймовірної збиткової для держави схеми толінгу газу, офіційно подала заявку на участь у приватизаційному аукціоні підприємства. Аукціон призначено Фондом держмайна на 25 листопада 2025 року, стартова ціна — 4,48 млрд грн. AGT підтвердила, що подала повний пакет документів і сплатила внесок для участі.
Завод виставляють на продаж фактично повністю: планується відчуження понад 99% акцій ОПЗ через Prozorro.Sale. До лота входять виробничі, інфраструктурні й соціальні об’єкти, зокрема очисні споруди, оздоровчі та допоміжні комплекси, а також великі земельні ділянки. Станом на літо 2025 року на заводі працювало близько 1 400 людей, але фінансовий стан підприємства залишався критичним: у січні–червні 2025 року ОПЗ задекларував 322,6 млн грн доходу і водночас 280,8 млн грн збитку; за 2024 рік сукупний збиток перевищив 1,8 млрд грн, борги та прострочені зобов’язання сягали мільярдних сум, включно із заборгованістю по зарплаті та податках.
Саме на тлі цієї збитковості ОПЗ і виник інтерес до того, хто тепер намагається його купити. За версією слідства НАБУ, у 2019–2021 роках «завод працював під AGT»: приватна компанія постачала газ, а натомість отримувала право збуту готової продукції (аміаку та карбаміду), залишаючи ОПЗ лише фіксовану «плату за переробку». Сума цієї плати, за даними детективів, не покривала навіть базових витрат заводу, тоді як основний прибуток концентрувався на сторонньому постачальнику. У розрахунках консалтингової групи «А-95» за 2020 рік, оприлюднених у медіа та відтворених у матеріалах слідства, AGT могла заробити близько 44 млн доларів, тоді як сам державний ОПЗ показав 1,2 млрд грн чистого збитку при виручці 2,3 млрд грн.
Слідство НАБУ та САП кваліфікує цю модель як корупційну угоду з ознаками організованої групи. У матеріалах детективів згадуються ексголова Фонду держмайна Дмитро Сенниченко (його слідство називає організатором схеми), бізнесмен Андрій Гмирін, колишній директор ОПЗ Микола Парсентьєв, а також співвласники Agro Gas Trading — Олександр Горбуненко та Володимир Колот. За даними антикорупційних органів, лише Сенниченко міг отримати понад 1,3 млн доларів неправомірної вигоди. У квітні 2023 року НАБУ оголосило Сенниченка в розшук у справі щодо можливого виведення коштів із заводу.
AGT публічно відкидає звинувачення, стверджуючи, що ніяких «відкатів» або змови не було, а всі контракти з ОПЗ укладалися на ринкових умовах. Компанія наголошує, що працювала прозоро, поставляла газ заводу тоді, коли ринок був нестабільний, а ціни різко коливалися, і саме цим нібито забезпечила ОПЗ можливість не зупинятись. В офіційній звітності AGT за 2020 рік зафіксований прибуток на рівні близько 164,5 млн грн при виручці понад 5,4 млрд грн — показники, які суттєво нижчі за неофіційні оцінки «десятків мільйонів доларів» маржі, оприлюднені критиками.
Новий поворот у ситуації полягає в тому, що тепер саме ця компанія хоче отримати контроль над усім активом, який, за підозрами антикорупційних органів, раніше фактично працював в її інтересах. Це викликає очевидні запитання: якщо AGT отримає ОПЗ у приватну власність, чи не буде легалізовано ту саму модель, яка, за версією слідства, коштувала державі понад 2 млрд грн збитків? Критики називають це «винагородою за схему», особливо з огляду на те, що завод залишається збитковим, а борги — величезними, тож купівля його сьогодні означає отримати контроль над стратегічним хімічним вузлом за відносно низьку стартову ціну, але з потенціалом відновлення після війни.
Інша лінія напруги — роль Kernel Group, агрохолдингу Андрія Веревського. Kernel офіційно вважається ще одним претендентом на участь в аукціоні: компанія має фінансовий ресурс і логістичні активи в Одеській області, а сам Веревський останні роки активно консолідує переробку, експорт і портову логістику. Kernel задекларував понад 4 млрд доларів виторгу за фінансовий рік, що завершився 30 червня 2025 року, скоротив борги майже вдвічі — до близько 143 млн доларів — і заявив про готовність інвестувати в інфраструктуру для глибшої переробки та експорту.
На ринку вже кілька тижнів циркулює версія, що саме Kernel є «реальним покупцем» ОПЗ. У низці публічних заяв і дописів активістів стверджується, що компанія Веревського ще раніше внесла гарантійний внесок у розмірі близько 50 млн грн для участі в приватизації. Це подають як знак, що результат аукціону нібито фактично вирішено заздалегідь і вся процедура 25 листопада буде лише формальністю.
Водночас важливо зафіксувати: і Kernel, і Фонд держмайна публічно не підтверджували, що переможець уже визначений. За офіційними правилами Prozorro.Sale, заявки на участь приймаються до вечора 24 листопада 2025 року, гарантійний внесок становить понад 224 млн грн, а стартова ціна пакета акцій — 4,48 млрд грн з кроком підвищення приблизно 44,9 млн грн. Формально на торги може вийти будь-який інвестор, який встигне виконати вимоги закону про приватизацію й внесе забезпечення.
На практиці ж ситуація виглядає політично отруєною. З одного боку стоїть AGT — компанія, що вже давно ототожнюється зі схемами, які НАБУ вважає збитковими для держави, і чиї співвласники фігурують у кримінальних провадженнях поруч із колишнім керівництвом Фонду держмайна. З іншого боку — Kernel Андрія Веревського, один з найсильніших приватних гравців в агроекспорті, якого опоненти публічно звинувачують у спробі «тихо забрати» стратегічний хімічний актив під власну логістичну імперію.
Ставка для держави тут вища за просто черговий продаж великого заводу. Одеський припортовий — це вузол, через який традиційно йшли аміак і карбамід, а також точка потенційного перезапуску хімічного експорту після війни. Його приватизація — тест на прозорість великої приватизації у воєнний час. Якщо торги дійсно перетворяться на «формальність», як припускають критики, то історія ОПЗ стане не історією оздоровлення заводу, а історією того, як один із найбільш резонансних антикорупційних кейсів отримав елегантну бізнес-розв’язку.
