Історія бренду G.Bar, який асоціюється з гламуром, успішними жінками та сучасним бізнесом, виявилася зовсім не такою бездоганною. Як з’ясували журналісти проєкту BlackBox OSINT, стартовий капітал мережі міг походити з розкраданих коштів оборонного бюджету, а сам бізнес побудовано на податкових схемах, що дозволяють уникати сплати ПДВ та реального фінансового контролю.
У центрі розслідування — засновниці G.Bar Сабіна Мусіна та Лєра Бородіна, а також колишній чоловік Мусіної, ексдиректор державного підприємства «Укрінмаш» Костянтин Чередніченко. Саме він, за даними судових матеріалів, у 2015 році вивів через фіктивну британську компанію Fuerteventura Inter LP понад 1,9 млн доларів США, які мали бути використані для закупівлі боєприпасів. Насправді ж гроші повернулися в Україну під виглядом позик і могли стати основою для створення першого салону G.Bar у Києві.
Тодішні офіційні доходи засновниць не дозволяли відкрити бізнес із витратами понад 160 тисяч доларів. У 2024 році Вищий антикорупційний суд визнав Чередніченка винним у розтраті державних коштів та засудив до 8 років позбавлення волі, але він встиг утекти з України до набрання вироком чинності.
Журналісти встановили, що Сабіна Мусіна нині мешкає у квартирі вартістю близько 350 тисяч доларів, придбаній саме Чередніченком у 2016 році — ймовірно, також на незаконно здобуті кошти.
Але фінансові зв’язки з колишнім чиновником — не єдина проблема бренду. Експерти виявили масштабну схему ухилення від податків: мережа G.Bar не має єдиної юридичної особи, а салони оформлені на десятки фізичних осіб-підприємців, переважно співробітниць. Це дозволяє уникати сплати ПДВ, а реальні прибутки залишаються у тіні.
За словами аналітиків, така структура побудована свідомо, щоб мінімізувати оподаткування та приховати обсяги доходів. У результаті держава недоотримує мільйони, а бізнес, що позиціонує себе як приклад жіночого успіху, фактично паразитує на системі.
Ця історія — не лише про корупцію, а й про моральну деградацію. Коли гроші, призначені для армії, стають фундаментом приватних бізнесів, це перетворюється на злочин не тільки економічний, а й етичний. Безкарність таких схем формує у суспільстві відчуття, що війна — лише фон для збагачення, а не спільна боротьба за майбутнє.

