«Раніше вода зникала влітку, а тепер її немає навіть узимку», — розповідає Марина Радомська, мешканка селища поблизу Житомира. Її історія вже не рідкість — криниці висихають по всій Україні, свердловини копають усе глибше, а річки, озера й болота зникають із мапи.
Посуха вже не регіональна проблема півдня, а загальнонаціональна біда. У Вінницькій, Житомирській, Черкаській, Дніпропетровській областях рівень води критично знизився. У Дніпрі висохли три озера, серед них — Куплевате. Озеро Світязь на Волині відступило від берегів на десятки метрів. Навіть Дніпро міліє, і екологи не виключають, що через пів століття ріка втратить половину своєї повноводності.
Причина — не лише нестача опадів. У 2024 році зафіксовано температурний рекорд за всю історію спостережень. Літо стає довшим, спека — інтенсивнішою, опади — короткими та неефективними. Дощові зливи не зволожують ґрунт, а лише змивають його поверхнею. Сніг, який живив річки, майже зник. Весняних повеней немає — отже, болота й водойми не поповнюються вологою.
За словами кліматологині Віри Балабух, ситуація лише погіршуватиметься. Середньорічна температура зростає, тривалість посух збільшується. Такі процеси — не унікальні для України: у країнах Бенілюксу, на півночі Німеччини, в Туреччині та регіоні Балтійського моря річки теж міліють, а судноплавство втрачає стабільність.
Особливо критична ситуація на півдні України. Втрата Каховського водосховища після підриву дамби, а також окупація зрошуваних територій Херсонщини, зробили регіон одним із найбільш вразливих. Науковці фіксують температуру ґрунту до 67°C, повне випаровування вологи на 80% сільгоспугідь, розширення території Олешківських пісків — Україна фактично отримує нову кліматичну зону, подібну до напівпустелі.
І хоча подовження теплого періоду теоретично відкриває нові аграрні можливості — наприклад, вирощування трьох урожаїв, — дефіцит води перекреслює ці перспективи. За прогнозами, до 2050 року Україна матиме лише 30% необхідної прісної води. Інше доведеться або імпортувати, або… виживати без неї.
