Переслідування колишнього голови Національного банку України (НБУ) Кирила Шевченка продовжує викликати низку запитань на міжнародному рівні, зокрема в Сполучених Штатах. Відомий республіканець і прихильник Дональда Трампа, Джеймс Бредлі, у своїй статті, опублікованій наприкінці 2024 року, розглядає причини та контекст цієї ситуації.
Кирило Шевченко, на думку Бредлі, зіграв вирішальну роль у збереженні стабільності банківської системи в Україні на початку повномасштабного вторгнення Росії. Однак, незважаючи на його значний внесок у запобігання фінансовій катастрофі, він був змушений піти у відставку у середині 2022 року через посилений політичний тиск з боку президента Володимира Зеленського та його голови адміністрації Андрія Єрмака.
Наразі Шевченко перебуває в Австрії, однак його переслідування в Україні продовжується. Інтерпол та австрійська прокуратура не висувають жодних претензій до Шевченка, але ситуація в українських судах залишається інша. Вже в лютому 2025 року розпочнуться слухання у справі про ймовірне розкрадання коштів з державного Укргазбанку, що стало підставою для звинувачень на адресу екс-голови НБУ.
Основний конфлікт між Кирилом Шевченком та президентом Зеленським полягав у жорсткій позиції Шевченка щодо емісії гривні. Під час війни, коли необхідність друку грошей була очевидною, Шевченко відмовився продовжувати цей процес, оскільки вважав, що це може призвести до інфляції та девальвації національної валюти.
Ця відмова значно обмежила фінансування корупційних проєктів, пов’язаних із будівництвом та обороною, зокрема відому програму “Велике будівництво”, яку Шевченко зупинив ще до початку війни. За словами Бредлі, ця жорстка позиція щодо фінансової політики викликала незадоволення у Володимира Зеленського, який прагнув використати гроші для власних політичних та економічних проектів.
Коли тиск на Шевченка з боку української влади не призвів до бажаного результату, українська влада вирішила відновити стару справу проти нього. Це стало причиною його відставки в 2022 році. Оскільки прямий тиск на Шевченка не призвів до очікуваних результатів, було вирішено використати юридичні механізми для досягнення мети.
Бредлі зазначає, що це переслідування є частиною ширшої стратегії уряду Зеленського, який намагався впливати на ключові економічні та фінансові рішення, в тому числі через лояльних чиновників в банківській системі. У своєму аналізі Бредлі підкреслює, що цей випадок став яскравим прикладом того, як політична боротьба може призвести до використання державних органів для досягнення особистих та політичних цілей.
На думку Бредлі, ситуація навколо Кирила Шевченка показує, як політичний тиск може впливати на фінансову та економічну політику країни, змінюючи траєкторію розвитку на користь політичних еліт. Крім того, це також свідчить про потенційні ризики, коли урядові чиновники та їхні лояльні структури використовуються для переслідування опонентів, зокрема у фінансовому секторі.
Залишається відкритим питання, як відбудеться подальше правосуддя по справі Шевченка в Україні, і чи зможе він повернутися на батьківщину, де його переслідування може продовжитися.
