У Вищому антикорупційному суді майже непомітно завершилася одна з резонансних справ про корупцію в правоохоронних органах. Колишній начальник поліції Одеської області Дмитро Головін фактично уникнув кримінальної відповідальності у провадженні щодо заволодіння партією контрафактних сигарет вартістю понад пів мільйона доларів.
Йдеться про тютюнові вироби, вилучені ще у 2017 році. За даними слідства, вартість контрафакту становила 13,5 млн гривень, що на той час відповідало приблизно 587 тисячам доларів США. Спочатку дії фігурантів кваліфікували за статтею про заволодіння майном шляхом зловживання службовим становищем — корупційний злочин, який передбачає реальне покарання у вигляді позбавлення волі.
Однак фінал справи виявився показовим. Двоє інших обвинувачених уклали угоди зі слідством і погодилися повністю відшкодувати державі завдані збитки. Після цього прокурор змінив кваліфікацію дій Дмитра Головіна на службову недбалість. Така перекваліфікація принципово змінює суть обвинувачення: замість умисного злочину з корисливим мотивом йдеться про необережні дії без прямого умислу.
Одразу після цього суд застосував строки давності та звільнив ексочільника одеської поліції від кримінальної відповідальності. Рішення ухвалили без вироку по суті, без будь-якого покарання і без юридичних наслідків для його кар’єри та репутації. Формально процедура відбулася в межах закону, але по суті справа завершилася класичним уникненням відповідальності через процесуальні механізми.
Цей кейс демонструє типовий сценарій, за яким гучні корупційні провадження розчиняються на фінальному етапі. Частина фігурантів компенсує завдані збитки, тоді як ключова посадова особа позбувається обвинувачення за тяжкою статтею і виходить із процесу через строки давності. Контрафакт на сотні тисяч доларів у підсумку перетворюється на формальну «недбалість», а справа — на черговий рядок у судовій статистиці.
Історія Дмитра Головіна не виглядає винятком. Вона радше ілюструє робочий механізм системи, за яким високопосадовець може перечекати процес, дочекатися відшкодування збитків іншими учасниками і завершити справу без судового розгляду по суті. При цьому так і залишається без відповіді ключове питання: яким чином контрафакт на сотні тисяч доларів опинився під контролем правоохоронних органів.
У результаті держава отримує повернені кошти, але втрачає значно більше — принцип невідворотності покарання. А система отримує чергове підтвердження того, що посада, процесуальні рішення і час досі залишаються ефективним захистом від кримінальної відповідальності.

