У столиці знову відкрили для відвідувачів Ближні печери Києво-Печерської лаври, які були недоступні протягом останніх трьох років. Саме з цих підземних келій майже тисячу років тому розпочалася історія монастиря.
Ближні печери, відомі також як Антонієві, названі на честь засновника обителі — преподобного Антонія Печерського. Загальна довжина підземних коридорів становить 383 метри, ширина сягає до 1,5 метра, а висота — близько 2,5 метра. Печери мають складну структуру переходів і відгалужень, що формувалися протягом століть.
У цих печерах спочивають видатні постаті української духовної та історичної традиції. Серед них — Ілля Муровець, якого вважають захисником українських земель і героєм народних билин, Нестор Літописець — автор давньої хроніки, відомої як «Повість минулих літ», а також лікар Агапіт, іконописець Аліпій, князь Микола Святоша та інші представники чернечої спільноти.
Як наголошують в Українському інституті національної пам’яті, Ближні печери мають важливе значення для духовної, історичної та культурної спадщини України. Вони є сакральним місцем для християн Центральної та Східної Європи.
Архітектурно печери складаються з трьох основних вулиць, з’єднаних переходами. Головною є Печерна вулиця, до якої примикає найдавніша церква Ближніх печер — храм Введення Богородиці до храму. Із трьох існуючих входів первісним вважають західний, що вів із притвору Хрестовоздвиженської церкви.
У підземеллях збереглися житлові келії ченців із характерними виступами для ліжка та столу. У стінах облаштовані ніші для ікон або свічок. Також у печерах є три церкви. Церкву преподобного Антонія Печерського звели наприкінці XVI — на початку XVII століття. Від неї веде відгалуження до крипти, відомої як «Батиєм убієнних». Наприкінці XVII століття в одній із колишніх келій облаштували ще одну церкву — на честь першого ігумена Варлаама.
Одне з найдавніших відгалужень веде до так званої спільної трапезної ченців часів Антонія Печерського. Коридор містить численні локули — гробниці у стінних нішах. Дослідники припускають, що частину поховань міг створити Марк Печерник. У стінах збереглися віконця затвірників — невеликі отвори для відлюдників, які обрали аскетичний спосіб життя.
