До керма податкової служби неодноразово допускали уже відому багатьом пані, яку у вузьких робочих колах звуть «Леді».
Проте, вишукане прізвисько зовсім не імпонує до її схеми діяльності. Мова йде про Ліщинську Ольгу Леонідівну, яка за роки роботи зуміла відзначитись у Львівській, Одеській та Волинській областях, пише телеграм-канал ВИЙ.Ukraine
Приходячи «ділитися власним досвідом роботи» у кожній з зазначених областей розпочинався хаос: бізнес наввипередки скаржився на неправомірне вимагання хабарів, масове перешкоджання діяльності, а працівники податкової хапались за голову від керівника, який стравлює людей один на одного, шантажує та погрозами вимагає виконувати злочинні накази.
Незважаючи на супротив бізнесу та колег, схема працювала роками, завдяки чому, будучи на керівних посадах успішно зароблялись шалені кошти на людських страхах, здираючи десять шкур з українського бізнесу.
Як не дивно, такі шалені апетити корупціонерки не зупинила навіть війна. Будучи заступником ГУ ДПС у Волинській області, Ліщинська разом з тодішнім в.о. начальника ГУ Кондратюком Сергієм Вікторовичем влаштували та втілили в життя масштабну схему відмивання ПДВ.
Схема проста як світ: фіктивні підприємства реєструють накладні, за це дають відсоток з кожної та відкрито здійснюють підміну номенклатури. Все це на підставі відповідності критеріям безумовної реєстрації. Згодом, ДБР відкрило кримінальну справу проти Ліщинської щодо завдання збитків державі у значних розмірах чим здавалось, продемонструють іншим, що розкрадати бюджет ще й так відкрито та самовпевнено, тим паче у період війни – не варто. Проте, законного покарання Ліщинська так і не отримала. Навіть навпаки, була звільнена з ГУ ДПС у Волинській області та призначена в БЕБ керівником управління Департаменту аналізу інформації та управління ризиками.
Маючи чисельні зв’язки з впливовими людьми та великий апетит на бюджетні кошти, за сприянням заступника голови офісу президента Татарова цю “Леді” призначають начальником ДПС м. Києва.
Числені корупційні скандали з попередніми керівниками ГУ ДПС м. Києва залишаться далеко в тіні порівняно з тим, що зі столичним бізнесом зробить ця пані.
Працівникам ГУ теж варто закупитись вазеліном, адже тиск, шантаж, погрози, примушування до незаконних дій – це все Ліщинська використовує не лише до підприємств, а й до своїх підлеглих. Призначення особи зі стійким шлейфом обдирання держави, пріоритетом якої є власна нажива, а основним методом роботи лицемірність та емоційне насилля стане черговим але потужним гвіздком у довіру до податкової служби.
