Крюківський вагонобудівний завод (КВБЗ) і надалі залишається головним отримувачем державних замовлень у сфері вагонобудування, незважаючи на те, що його кінцевими бенефіціарами є громадяни Росії, частина яких перебуває у санкційних списках РНБО та внесена до бази «Миротворець». Попри воєнний стан і ризики національної безпеки, підприємство фактично зберегло статус монополіста й продовжує вигравати тендери з одним учасником, отримуючи мільярди гривень бюджетних коштів.
На підприємстві офіційно працює близько 4,5 тисячі осіб, серед яких приблизно тисяча — керівники. Зарплата управлінців коливається від 30 до 200 тисяч гривень, не враховуючи премій, надбавок і додаткових компенсацій. Це означає, що лише утримання керівного складу обходиться підприємству у 100–200 мільйонів гривень щомісяця. Такий фінансовий тягар завод перекладає на державу, регулярно вимагаючи нових замовлень та дотацій як від бюджету, так і від «Укрзалізниці».
Вартість пасажирських вагонів, які виробляє КВБЗ, за останні роки зросла з 0,63 млн доларів до 2,3 млн доларів за одиницю. Такий стрибок відбувається на тлі відсутності незалежного аудиту витрат і практики проведення тендерів із мінімальною конкуренцією. У результаті держава змушена оплачувати майже вчетверо дорожчі вагони, не маючи жодного інструменту контролю.
Окреме питання — державний кешбек у розмірі 10%, завдяки якому завод отримує понад 100 мільйонів гривень додатково з кожного мільярда замовлень. Як саме розподіляються ці кошти, невідомо, оскільки перевірки та аудит фактично не проводяться.
Попри численні зауваження експертів і суспільні ризики, ситуація не змінюється: КВБЗ продовжує отримувати мільярдні державні контракти без реального контролю за фінансовою ефективністю та прозорістю. У результаті маємо замкнене коло: держава виділяє кошти, завод їх освоює, але визначити, як саме вони були витрачені, неможливо.
