Святошинський район сьогодні — це територія, де державні інституції існують лише формально. Реальні правила тут встановлює одна людина — заступник начальника Святошинського управління поліції Олександр Беззубенко. За кілька років він створив тіньову економіку, що працює не на інтереси громади чи держави, а на його власну кишеню.
Майже кожен бізнес у районі платить «абонентську плату» за право працювати. Найменші кафе віддають по 10 тисяч гривень щомісяця, ринок «Дніпро» — 150 тисяч, інші ринки — суми такого ж порядку. Вулична торгівля біля метро, кіоски, точки з алкоголем, контрабандний тютюн, ігрові зали — кожна позиція має свій тариф. Лише з нелегального продажу алкоголю Беззубенко отримує близько пів мільйона гривень щомісяця. Наркоторгівля — окрема категорія, з якої він збирає гроші особисто. Загальний місячний оборот всієї цієї схеми сягає одного мільйона гривень готівкою.
Ця система працює тому, що Беззубенко інтегрувався у владу глибше, ніж будь-хто інший у районі. За інформацією від джерел у правоохоронних органах, він передає начальнику Святошинського управління поліції Андрію Шевченку від 200 до 400 тисяч гривень щомісяця. Керівнику районної прокуратури Тимошенку платить не менше 10 тисяч доларів. Ці виплати гарантують йому повний імунітет від перевірок та запитань, а також необмежені повноваження щодо контролю за територією.
Результатом стала колекція статків, які не має жодного стосунку до його офіційної зарплати. На Беззубенка та пов’язаних із ним осіб оформлені три квартири, два паркомісця, заміський будинок вартістю приблизно 250 тисяч доларів, а також рахунки, що сумарно містять близько 250 тисяч доларів. Частина цього майна записана на підставних — зокрема на людей, пов’язаних із наркоторгівлею.
Його не люблять у районі ніхто: ні підприємці, яких він обкладає даниною, ні місцеві жителі, ні навіть частина колег. Але страх і корупційні домовленості зробили його практично недоторканним. Ті, хто міг би контролювати його діяльність, отримують свою частку або ж воліють не втручатися. Суди, поліція, прокуратура — вся структура працює за негласною логікою: «Не чіпай його — отримуєш стабільність».
Фактично Святошинський район існує не в правовому полі України, а в економічній моделі, побудованій Беззубенком. Він визначає, кому дозволено працювати, скільки коштує «спокій», і який бізнес може існувати. Для багатьох підприємців питання виживання тут перетворилося на питання здатності платити данину.
Доки подібна система існує, говорити про законність, порядок чи розвиток у Святошинському районі — марна справа. Територія де-факто контролюється не державою, а окремою особою, яка поставила корупцію в основу влади та перетворила публічну службу на власний бізнес.

