Призначення Владилени Сокирської тимчасовою виконувачкою обов’язків ректора Уманського національного університету викликало хвилю обурення серед науковців, освітян та навіть військових. Попри тривожну історію скандалів, неперевірену наукову діяльність і сумнівні методи управління, саме вона отримала наказ МОН очолити університет на період до проведення конкурсу.
Призначення Сокирської відбулося на тлі чуток про можливе об’єднання двох уманських вишів — УНУ та Уманського державного педагогічного університету ім. Павла Тичини. У Педуніверситеті вважають, що об’єднання може призвести до знищення закладу, а Сокирська, на їхню думку, є “інструментом” у цій грі.
За даними з місцевої освітянської спільноти, кар’єра Сокирської почалась у загальноосвітній школі №14 м. Умань, звідки її нібито звільнили за неналежне поводження з учнями — аж до ймовірних побиттів. Після цього вона перейшла до Уманського педуніверситету, де швидко зробила кар’єру, зокрема — захистила дисертацію достроково вже за два роки після вступу в аспірантуру.
У 2015 році Сокирська стала проректоркою за ректорства Олександра Безлюдного. Як стверджують її колишні колеги, вона здійснювала систематичний тиск на співробітників, створювала токсичну атмосферу, змушуючи фахівців звільнятися.
Особливий резонанс викликали платні «стажування» за кордоном, організовані Сокирською нібито за 700 євро з особи — при суттєво нижчій собівартості, що викликало підозри в махінаціях.
Під час своєї діяльності Сокирська збудувала маєток у селі Полянецьке, що підтверджується її декларацією. У 2018 році вона була звільнена, після чого подала до суду на університет, назвавши своє звільнення «1937 роком» і «репресіями», але програла (справа 705/4145/15-ц).
У 2020 році вона намагалася повернутися у крісло ректора, отримавши лише 6,2% підтримки. Після цього судилася з МОН, намагаючись оскаржити результати виборів, однак знову безуспішно (справа 580/4554/20).
Як повідомляють джерела, щонайменше дві її наукові статті мають значні текстові збіги з роботами інших осіб. Зокрема, одна з них на 15% збігається з дисертацією 2021 року, а ще одна — на 9% зі студентською роботою. При цьому Сокирська є головною редакторкою журналу «Консенсус», де публікувалися ці матеріали.
На момент призначення Сокирська була викладачкою в Сумському педагогічному університеті, хоча, за словами джерел, не з’являлася там жодного дня.
Крім того, на адресу міністра освіти Оксена Лісового надійшло звернення від військовослужбовця, в якому йдеться про погрози з боку Сокирської, зокрема — щодо учасників бойових дій.
Педуніверситет і його співробітники виступають проти об’єднання і проти призначення Сокирської. Відповідну петицію подано на сайт Кабміну. У ній згадується не лише конфліктна історія Сокирської, а й побоювання, що це призначення є підготовкою до ліквідації одного з провідних освітніх закладів регіону.
Чи дослухається влада до освітян, студентів і військових — покаже час. Але конфлікт, який зароджується в Умані, може стати знаковим для всієї освітньої реформи в Україні.