Повномасштабне вторгнення Росії в Україну стало шоком для всього світу, призвівши до гуманітарної кризи, якої Європа не бачила в XXI столітті. Мільйони українців були змушені тікати на Захід, зокрема до Німеччини, Австрії та Швейцарії. З березня до Центрального реєстру іноземців Німеччини було внесено майже мільйон українців. Незважаючи на таку масову міграцію, значних конфліктів між біженцями та місцевими жителями не зафіксовано.
Проте подія, що сталася наприкінці травня в центрі Відня, викликала резонанс і змусила звернути увагу на можливі кримінальні елементи серед мігрантів.
Група чоловіків, які вибігли з автомобілів з українськими номерами, напала на двох таксистів біля готелю “Брістоль” у Відні. Цей інцидент привернув увагу австрійських політиків, які вирішили розслідувати ситуацію та притягнути винних до відповідальності. Депутат міської ради Відня від партії FPÖ Домінік Непп зв’язався з мером Дніпра Борисом Філатовим, оскільки автомобілі були зареєстровані саме в цьому українському місті. За даними частини листування, що є в розпорядженні редакції, Філатов надав інформацію про підозрюваних, яку Непп передав кримінальній поліції.
В інтерв’ю австрійському журналісту Крістіану Вершютцу Борис Філатов заявив, що нападниками були охоронці шахрайських кол-центрів, які обманювали українських громадян. Мер Дніпра стверджує, що ці кол-центри контролює бізнесмен з кримінальним минулим — Олександр Петровський, відомий як “Нарік”.
Олександр Петровський останніми роками намагався створити образ мецената та патріота, будуючи храми та підтримуючи український футбол. Він активно жертвував кошти Православній Церкві України, яка отримала визнання від Вселенського Патріарха в Константинополі. Петровський навіть був присутній на церемонії вручення Томосу у Стамбулі разом з тодішнім президентом Петром Порошенком.
Проте, коли “Нарік” почав з’являтися на фотографіях із відомими українськими політиками, журналісти провели розслідування його минулого. Виявилося, що його біографія сповнена кримінальних епізодів, які викликали занепокоєння навіть у суспільстві, звиклому до корупції.
Народжений у Грузії під прізвищем Налекрешвілі, Олександр переїхав до Дніпропетровська разом з матір’ю. За данимиЗМІ, наприкінці 80-х років він створив молодіжну банду, яка займалася рекетом на ринках та серед дрібних підприємців. Після розпаду Радянського Союзу кримінальні угруповання почали заповнювати вакуум влади, і Петровський швидко розширив свій вплив.
Відмінною рисою “Наріка” було те, що він інвестував доходи від злочинної діяльності в легальний бізнес. Він розширив свою діяльність на імпорт металів, торгівлю нафтопродуктами, сільськогосподарськими товарами, автомобілями, ресторанний бізнес, будівництво та виробництво мінеральної води. Частина активів була оформлена на матір і дружину.
Петровський налагодив контакти з впливовими політиками, зокрема з Павлом Лазаренком — колишнім керівником Дніпропетровської області та майбутнім прем’єр-міністром України. Хоча Лазаренко пізніше був звинувачений у відмиванні грошей і провів понад 10 років в американській в’язниці, у 90-х роках його підтримка допомогла Петровському зміцнити позиції.
Попри це, він не зміг уникнути кримінальних воєн у Дніпрі наприкінці 90-х. Після невдалого замаху на його життя Петровський тимчасово переїхав до Ізраїлю, де придбав нерухомість і перевів частину своїх активів.
Повернувшись до України, Петровський зберіг свої бізнес-інтереси та політичні зв’язки. Проти нього відкривалися численні кримінальні справи, зокрема за підозрою у вбивствах, викраденні та підробці документів. Однак ці справи часто закривалися через відсутність доказів або зникнення свідків.
Його донька вийшла заміж за сина Андрія Павелка — впливового депутата від партії Петра Порошенка та президента Федерації футболу України. Спільні фотографії з Павелком, зокрема з кубком Ліги Чемпіонів УЄФА, привернули увагу суспільства та журналістів до Петровського.
Активна участь у церковних справах та допомога в отриманні Томосу посилили його вплив серед політичної еліти. Він може похвалитися знайомством з Петром Порошенком та спікером парламенту Андрієм Парубієм.
Попри спроби легалізуватися, Петровський не розірвав зв’язків з кримінальним світом. Особливо тісними є його стосунки з Сергієм Олійником, відомим як “Умка” — “злодієм у законі”. Вони знайомі ще з початку 90-х. У 2014 році Олійник був коронований у Санкт-Петербурзі, незважаючи на напруженість між Україною та Росією.
Олійник контролює паливний бізнес, ринки в Центральній та Східній Україні, гральний бізнес, операції з криптовалютами та контрабанду. Є припущення, що кошти від його діяльності відмивалися через легальний бізнес Петровського.
Російське опозиційне видання “Новая газета” у своїх матеріалах називало Олійника “злодієм у законі” та правою рукою Петровського, а самого “Наріка” — керівником найбільшого злочинного угруповання в Дніпрі.
З початком повномасштабної війни Петровський разом зі своїм соратником Емілем Арютюняном переїхав до Відня.
За інформацією дніпровських журналістів, вони організували нелегальне вивезення українських чоловіків призовного віку за кордон, використовуючи заборону на виїзд цієї категорії громадян з України. Ця діяльність стала надзвичайно прибутковою, оскільки багато хто готовий платити значні суми, щоб уникнути мобілізації.
Після інциденту з бійкою у Відні, Петровський, за нашими даними, вирішив переїхати до Німеччини. Його вже помічали в Берліні разом зі свитою.
16 вересня 2022 року німецькі правоохоронці провели обшук у берлінській резиденції Петровського.
Під час обшуку було вилучено понад 450 тисяч доларів і колекцію дорогих хронографів таких брендів, як Parmigiani, Bovet, Zenith, Bregeut.
За версією німецьких слідчих, “Нарік” є лідером найбільшого організованого злочинного угруповання в Дніпрі, яке займається насильницькими й економічними злочинами. Петровського також пов’язують із мережею шахрайських кол-центрів, незаконним видобутком бурштину, нафти й газу, використанням корупційних схем для привласнення державних ресурсів та участю в легалізації злочинних доходів. На момент обшуку Петровського не виявили, оскільки він, за даними слідства, напередодні виїхав до Словаччини, де подав заявку на отримання посвідки на проживання.
Крім того, стало відомо, що у 2015 році Петровський отримав кіпрський паспорт.
У листопаді в Дніпрі затримали двох членів ОЗУ Наріка — Сергія Сводіна (Сводік) та Сергія Шуваєва, яких звинуватили у створенні злочинного угруповання і крадіжці 70 гектарів землі в Самарських плавнях. Згодом з’ясувалося, що Шуваєв також причетний до шахрайської схеми з кол-центром, який ошукував українських біженців, щомісяця видурюючи до двох мільйонів гривень. Затримали 13 учасників цієї організації, включно з “смотрящим”.
Поки країна спостерігала за новинами про обшуки та затримання, у Петровського була власна подія: в італійському замку відбулося весілля його доньки Юлії, яке коштувало близько 60 мільйонів гривень.
Це нагадало пишне весілля іншої його доньки, Богдани, яка вийшла заміж за сина скандально відомого Андрія Павелка. Незважаючи на втечу з України, Петровський продовжує вести свої офіційні й неофіційні справи в Україні.
Донька Олександра Петровського демонструє розкішне життя на курортах, публікуючи фото з елітних місць, зокрема з тенісного клубу Rolex у Монако.
Ситуація з Олександром Петровським піднімає серйозні питання щодо ефективності міжнародної співпраці у боротьбі з організованою злочинністю. Його історія демонструє, як кримінальні елементи можуть інтегруватися в політичні та бізнесові кола, використовуючи корупцію та впливові зв’язки.
Громадськість має право знати про можливі загрози та вимагати від влади прозорості та рішучих дій. Лише спільними зусиллями можна зупинити поширення кримінального впливу та забезпечити безпеку громадян як в Україні, так і в Європі.
