Психолог пояснила, чому ми не відчуваємо тривогу навіть під час обстрілів

Кожен вибух, кожна сирена запускають в організмі миттєву реакцію тривоги. Але що відбувається, коли такі сигнали стають повсякденністю? Чи справді ми можемо звикнути до постійної небезпеки? Пояснення дала психолог Таня Солодка у своєму блозі.

Коли людина чує сигнал небезпеки — вибух чи сирену — тіло реагує автоматично. Вивільняються адреналін і кортизол, серце починає битися швидше, м’язи напружуються, а мозок переходить у стан гіперпильності. Це типова реакція виживання.

Однак після цієї мобілізації настає виснаження. Організм витрачає багато енергії, і це призводить до розумової “мли”, втоми, неможливості повернутися до звичного ритму. Якщо загроза не зникає, тіло не має часу на відновлення — нервова система застрягає у стані постійної напруги.

Тривалий стрес змінює людину. Це не слабкість — просто людська нервова система не створена для безперервної бойової готовності. Людина стає надчутливою до звуків, втрачає інтерес до буденних речей, з’являються проблеми зі сном, концентрацією, пам’яттю. Тіло реагує головним болем, високим тиском, порушенням травлення, хронічною втомою. Людина ніби діє “на автоматі”, і це вже не адаптація, а виживання.

З часом організм знижує чутливість — це виглядає як спокій. Насправді ж мозок “переналаштовує” сигнал тривоги, щоб не згоріти. Це не сила — це економія ресурсів.

У класичній моделі стресу за Гансом Сельє є три фази: мобілізація, опір і адаптація. Якщо загроза не зникає, людина або виснажується, або “притуплює” свої реакції. Саме це ми часто приймаємо за витримку чи стійкість.

Психолог попереджає: адаптація не означає, що ситуація нормальна. Людина може не відчувати своїх потреб, не усвідомлювати емоцій і втратити базове почуття безпеки. Це — ціна за виживання.

Щоб допомогти собі, варто визнати: ви пристосувалися до ненормального. Це не нова версія себе — це реакція тіла. Сигнали безпеки потрібно повертати: через тілесні практики, дотик, розмову, прогулянку або терапію. Сльози, тремтіння, сміх — усе це допустимі реакції. І головне — шукати підтримку там, де вона є: у близьких, у психолога, в тих, хто переживає подібне.

spot_imgspot_imgspot_imgspot_img

Популярне

Поділитися дописом:

Більше подібного
ТУТ

Росія нарощує виробництво ракет і дронів для ударів по Україні

Росія активно готується до нової хвилі масованих ударів по...

Будівництво укриття в Одеській області перевіряє ДАСУ через завищення цін на 3 мільйони

У Вилковому, що на Одещині, місцева влада уклала контракт...

Керівника управління Міноборони підозрюють у розтраті 20 мільйонів на ремонт гуртожитку

Поліція Чернігівської області розслідує можливу розтрату бюджетних коштів під...

На Рівненщині школяр виліз на вагон заради фото і потрапив у реанімацію

У селі Городок Рівненського району 14-річного хлопця уразило струмом,...

Співачка Злата Огнєвіч здивувала фанів еротичним кліпом у ванній

Співачка Злата Огнєвіч приголомшила мережу пікантним фрагментом свого нового...

Названо простий спосіб схуднути без спорту і таблеток

Відомий британський дієтолог і телеведучий Майкл Мослі розповів, як...

Посадовець Одеського авіазаводу уник тюрми за махінації з деталями для ЗСУ

Заступника директора державного підприємства «Одеський авіаційний завод», що входить...

СБУ затримала посадовця, який за гроші знімав людей з розшуку у ТЦК

У Києві співробітники Служби безпеки України спільно з прокурорами...