Протягом двох років з моменту розпочаття повномасштабного російського вторгнення в Україну характер війни та передбачення щодо її подальшого розвитку зазнали значних змін.
У перший рік війни Україна сподівалася на підтримку і військові поставки від США та Європи, готуючись до очікуваного наступу із сторони російських військ. Однак з часом ситуація змінилася, і війна перейшла в стадію позиційної боротьби. Західна підтримка зменшилася, а російські війська, отримавши поповнення, розширили свої позиції на кількох фронтових ділянках.
Незважаючи на ці зміни, конфлікт продовжується у форматі війни на виснаження, де фронт залишається майже незмінним. Питання про те, що може статися далі, і які фактори можуть вплинути на хід цієї війни, залишається відкритим.
Нова зброя – безпілотники
Одним з нових елементів у війні стали безпілотні системи, які масово використовуються обома сторонами. Зокрема, на початкових етапах конфлікту турецькі безпілотники Bayraktar відігравали ключову роль у проведенні розвідки та атак на російські війська.
Пізніше на фронті з обох сторін з’явилися невеликі дрони-камікадзе, розвідувальні чи ударні коптери, що стали ефективним засобом для обох сторін. Росія та Україна впровадили середньорозмірні дрони, які можуть проводити удари за сотні кілометрів у тилу супротивника.
Нещодавно з’явився ще один тренд – FPV-дрони, що стали справжньою проблемою для обох сторін. Це швидкісні безпілотники, якими оператор керує через окуляри або екран від першої особи. Наприкінці січня під Новомихайлівкою українські оператори вперше змогли відбити атаку російської бронетехніки майже виключно за допомогою FPV-дронів.
На морі безекіпажні катери, використовувані ВМС ЗСУ, змусили російський Чорноморський флот перебрати частину кораблів з Севастополя до Новоросійська, обмеживши їхні дії. З 24 лютого 2022 року такі катери України пошкодили та потопили кілька російських кораблів, включаючи великий десантний корабель “Цезарь Куников”, і сильно пошкодили Керченський міст.
Головними перевагами цих систем з дистанційним або автономним управлінням є їхня дешевизна та доступність, що зробили їх масовими, а також їхня ефективність.
У 1940-х роках дистанційно керовані літаки та танки вже існували, але лише з масовим виробництвом, доступними цінами та надійністю вони стали серйозною загрозою для піхоти та техніки на землі і кораблів на морі.
В даний час Росія та Україна активно закуповують комплектуючі для повітряних дронів у Китаї, іноді конкуруючи за партії товару.
Багато експертів обговорюють той факт, що дрони, як морські, так і повітряні, змінюють характер сучасної війни. Проте, деякі думки надто оптимістичні через ефект новизни. Поява нової ефективної зброї завжди породжує сподівання на легку перемогу.
Проте це не відображає повністю реальності. Дрони не можуть захоплювати територію; для цього необхідна піхота та бронетехніка. Таким чином, традиційні види озброєнь все ще є невід’ємною частиною військових операцій.
Зокрема, з появою дронів почали активно розвиватися засоби радіоелектронної боротьби (РЕБ), а також вдосконалюватися скорострільна артилерія зі снарядами, які можуть працювати на великій відстані. Хоча такі засоби існували і до цього, але з появою безпілотників їх вдосконалення стало надзвичайно актуальним.
Одним з найновітніших напрямків у розвитку дронів є використання автономних оптико-електронних систем розпізнавання цілей, які не потребують сигналу або навігатора, і, відповідно, не можуть бути придушені радіоелектронними системами боротьби. Крім того, дрони навчаються діяти в рою, що ускладнює їхню боротьбу.
На морі безпілотні катери також привернули увагу своєю ефективністю, що стимулює дискусії про їхню роль у військово-морській справі. Проте у таких катерів є свої обмеження, такі як невеликий запас ходу та обмежена дальність плавання.
Навіть якщо безпілотні катери, які використовує Україна, можуть діяти на відстані понад 800 кілометрів, цього може бути недостатньо для створення повноцінного флоту в далеких морських зонах.
Великі кораблі можна успішно захищати за допомогою скорострільної артилерії, кулеметів та тепловізорів на ближніх підступах. А радари, патрульні літаки та морські патрулі допоможуть виявити атаку морських дронів на великій відстані.
Хоча заходи протидії морським та повітряним дронам відомі, поки безпілотні та безекіпажні системи мають перевагу. Їх масове використання ускладнює протистояння.
Безекіпажні катери вже змусили російський Чорноморський флот скоротити активність. Україна вкладає значні кошти в їхній розвиток, і атаки стають все частішими.
Сторона, яка зможе створити численну армію дронів — значно більшу, ніж зараз, зможе змінити ситуацію на фронті, великою мірою збільшивши втрати противника, особливо в техніці.
Винищувачі
Україна здійснює зусилля для отримання західних літаків-винищувачів з 2022 року.
Тепер Данія та Нідерланди обіцяли поставити понад 60 літаків F-16. Українські пілоти вже почали підготовку до польотів на цих літаках, проте точна дата завершення навчання та початку їхнього використання ще невідома. Ймовірно, це відбудеться весною або влітку 2024 року. Раніше розглядалася можливість постачання українській армії шведських винищувачів JAS 39 Gripen, які також відповідають потребам Збройних Сил України – це сучасні літаки, які можуть використовувати різноманітні боєприпаси європейського виробництва.
Хоча українські чиновники стверджують, що літаки є критично важливими для ефективного протистояння Росії, деталі щодо їхнього застосування та планів операцій залишаються конфіденційними.
Винищувачі можуть бути використані для ударів по наземним чи морським цілям, повітряному бою, протидії ППО, перехоплення крилатих ракет та дронів, придушення протиповітряної оборони та виконання інших завдань. Для України ці можливості надзвичайно важливі.
Наприклад, під час активізації військових дій в Авдіївці російські війська отримували допомогу винищувачів-бомбардувальників ВКС, які здійснювали атаки з фугасними авіабомбами по цілях на лініях фронту.
Якби в Збройних Силах України були винищувачі з ракетами “повітря-повітря” відповідної дальності, вони могли б ефективно перешкодити таким бомбардуванням.
Наприклад, під час літнього наступу ЗСУ російські вертольоти Ка-52 зіштовхнулися зі значним опором з боку української авіації, що ускладнило їхню діяльність.
Українські винищувачі також могли б забезпечувати підтримку наземним силам ЗСУ, наносячи удари по російських цілях.
Деякі експерти висловлюють сумніви у важливості появи навіть декількох десятків таких літаків у війні. Проте при наявності значної кількості вони можуть стати суттєвим фактором.
Один з російських авіаційних експертів, який згодом залишився невідомим, у розмові з BBC кілька місяців тому зазначив, що ЗСУ можуть стати серйозною силою в протистоянні російським Повітряно-космічним Силам, якщо в Україні буде принаймні 200 винищувачів.
Важливим фактором в цьому контексті є кількість. Велика кількість винищувачів може значно змінити обстановку на військовому театрі дій.
Багато від чого залежатиме від того, яку зброю будуть поставляти разом із літаками. Американські винищувачі F-16A, які стоять на озброєнні данських та нідерландських ВПС, — не найновіші машини. Деякі з них були введені в експлуатацію ще в першій половині 1980-х років. Це означає, що їхні радари та інші бортові системи застаріли. Проте їх можна модернізувати.
Українські пілоти використовують досить старі МіГи і Су з самого початку війни, а F-16A — ефективний літак, який за багатьма параметрами перевершує МіГ-29.
Крім того, велика кількість західних винищувачів зіграла би істотну роль — вона хоч якось компенсувала би застарілість.
Ще одним важливим аспектом є вміння пілотів ефективно використовувати літаки в бою, а також планування операцій з боку штабів авіаційних частин.
Якщо всі ці фактори співпадатимуть, то хід війни зміниться — російська авіація буде відчувати ще менше впевненості біля лінії фронту.
Іноземна військова допомога
Затримки у поставках західних боєприпасів та озброєнь вже призвели до послаблення української армії на фронті.
Згідно з аналітичним матеріалом, опублікованим 16 лютого Інститутом світової економіки Кільського університету, до цього моменту обіцянки Сполучених Штатів про надання допомоги та реальні військові поставки Україні, фактично, припинилися через відсутність нових пакетів допомоги в Конгресі США.
У той же час допомога від Європейського Союзу продовжує зростати, хоча, за словами аналітиків інституту, в Європі спостерігається розрив між обіцянками та реально наданою допомогою, включаючи боєприпаси.
Згідно з повідомленням, станом на 15 січня 2024 року Європейський союз та його держави-члени виділили Україні загалом 144 млрд євро допомоги, але з цієї суми на конкретні цілі було витрачено лише 77 млрд євро, зокрема на боєприпаси.
У березні минулого року ЄС затвердив план поставок мільйона снарядів калібру 155 мм в Україну протягом року. Ці снаряди використовуються у всій важкій артилерії країн НАТО.
Зараз українська армія вже почуває недостачу снарядів, і це може вплинути на військові дії на фронті. Якщо США не зможуть вирішити політичне питання допомоги Україні, а в європейських країнах не вдасться відшкодувати брак американських поставок, це може спричинити подальше погіршення ситуації.
Незважаючи на застосування високотехнологічних систем озброєння, військовий конфлікт в Україні залишається війною кількостей, і тому будь-яке скорочення ресурсів для ведення війни може негативно вплинути на ситуацію.
Мобілізація
У війні кількостей чисельність угруповань на фронті відіграє не менш важливу роль, ніж наявність достатньої кількості боєприпасів.
Зараз ситуація на фронті характеризується стійкістю, оскільки жодна зі сторін не може здійснити рішучого наступу, переважно через брак особового складу та техніки. Це стосується як Росії, так і України, і може призвести до нової хвилі мобілізації.
Раніше президент України Володимир Зеленський заявляв про можливість мобілізації у 2024 році 450-500 тисяч осіб. Проте ця ініціатива ще потребує обгрунтування з боку військового командування.
В Україні розглядається законопроєкт, спрощуючий мобілізацію та знижуючий віковий поріг для призовників до 25 років. Однак ухвалення цього закону зараз ще уточнюється через велику кількість запропонованих поправок.
Можливість такої масштабної мобілізації в Україні дозволила б укомплектувати нові з’єднання та демобілізувати військових, які беруть участь у війні з початку конфлікту.
В Росії також виникають проблеми з чисельністю армії, хоча це питання не відображено в законодавчих ініціативах. Протестний рух дружин мобілізованих в Росії свідчить про недовіру населення до влади, що може призвести до подальшої мобілізації.
Мобілізація потрібна як українській, так і російській армії, оскільки фронтові частини потребують регулярного відпочинку та поновлення військового складу через фізичне та психологічне виснаження.
Збільшення чисельності військ на фронті може призвести до збільшення напруги в зоні бойових дій і вплинути на хід війни в обох країнах.
Економіка
Під час того, як у Європі тривають перебудови та повільна реорганізація військово-промислового комплексу, російська економіка продемонструвала певні позитивні показники. У 2023 році вона навіть розпочала зростання.
Однією з причин цієї стабільності є значні бюджетні видатки. Влада направляє значні кошти на потреби війни, і ці гроші розподіляються по всій економіці.
Росія також інвестує у розширення військового виробництва. Багато заводів збільшили кількість змін, а також будують або вже збудували нові виробництва.
При цьому Росія здійснює закупівлю озброєнь за кордоном, таких як іранські дрони, а також закуповує боєприпаси у КНДР.
Однак така мілітаризована економіка, яка залежить від бюджетних грошей, вже починає перегріватися і, ймовірно, не зможе довго зростати такими ж темпами. Про це вже у 2023 році заявив Центральний банк Росії.
Європейські чиновники, які не хочуть розголошувати свої імена, заявили BBC, що Європейський союз у своїй стратегії протистояння з Росією сподівається не стільки на санкції, скільки на те, що російська економіка не витримає тиску, зумовленого війною.
“Покищо російська економіка ще утримується на плаву, але вже видно, що витрати на війну почали споживати значну частину бюджету, яка раніше йшла на соціальні потреби, освіту та медицину. Проте у нас великий резерв часу — до середини 2025 року, але потім ми очікуємо серйозної фінансової кризи в російській економіці”, — сказав один з них.
Сама економічна криза не змінить хід війни, але вона може вплинути на бажання російського керівництва продовжувати конфлікт.
Наразі кінцевий результат війни, так само як і її початок, залежить від політичних рішень.
