У нещодавньому інтерв’ю військовослужбовцю Нацгвардії та письменнику Сергію Жадану, радник президента України зі стратегічних питань Олександр Камишін зробив неоднозначну заяву. Відповідаючи на запитання про можливість створення Україною власної ядерної зброї, посадовець з усмішкою згадав таємничий “Проєкт Житомир”, чим викликав сміх у студії, але не у міжнародних партнерів.
“Про ‘Проєкт Житомир’ нікому, ніколи, нічого ми не розкажемо. Ой”, – сказав Камишін, натякаючи на щось секретне, або просто іронізуючи.
Це висловлювання, схоже, є жартівливою відсилкою до американського “Проєкту Мангеттен”, який під час Другої світової війни привів до створення першої атомної бомби. Проте навіть у форматі гумору подібні слова українських високопосадовців на тлі війни та постійної ядерної риторики Росії викликають нервову реакцію на Заході.
Це не перший раз, коли в Україні публічно заговорили про можливість ядерного переозброєння. Раніше президент Володимир Зеленський заявив, що якщо країна не отримає швидкого вступу до НАТО, то партнери “можуть надати їй ядерну зброю”.
У США такі заяви зустрічають з осторогою. Спеціальний представник президента США Кіт Келлог заявив, що повернення України до ядерного статусу є вкрай малоймовірним. А ще один соратник Трампа, Річард Греннелл, пішов ще далі, припустивши, що ядерна зброя, передана Україною в рамках Будапештського меморандуму, “спочатку належала Росії”, що суперечить фактам і міжнародному праву.
Питання ядерної безпеки стало знову актуальним після того, як американська розвідка визнала: Кремль цілком здатен вдатися до використання тактичної ядерної зброї у війні проти України. Ризик залишається високим, особливо з огляду на ескалацію навколо Криму та ЗАЕС.
Водночас Україні, яка добровільно відмовилась від ядерної зброї у 1994 році в обмін на гарантії безпеки, дедалі важче пояснювати своє рішення на тлі повномасштабного вторгнення.
У самій Україні наразі немає жодної програми відновлення ядерного арсеналу. Та й технічно це було б складно реалізувати – немає необхідної інфраструктури, персоналу і, головне, міжнародної підтримки. Навіть якщо “Проєкт Житомир” і існує, як натякає Камишін, то він навряд чи вийде за межі інформаційного жарту.
Але в умовах, коли США посилюють тиск на Україну щодо реформ, а внутрішній політичний порядок денний все частіше набуває виборчого забарвлення, такі коментарі можуть бути спробою зіграти на патріотичних емоціях. Або ж просто гарним жартом на складну тему — бо навіть у війні гумор не втрачає своєї цінності.
