Верховна Рада ухвалила закон «Про основні засади житлової політики», який фактично змінює систему державної житлової політики в Україні. Документ №4751-IX парламент підтримав у січні 2026 року, а 12 лютого його підписав президент. Закон також передбачає втрату чинності Житлового кодексу України 1983 року, який діяв понад 40 років.
Після ухвалення закону в суспільстві з’явилися побоювання, що документ нібито скасовує приватизацію житла. Однак насправді він змінює підхід держави до житлової політики, зміщуючи акцент із масової приватизації на довгострокові моделі користування житлом, передусім орендні.
Закон має рамковий характер і стосується передусім публічного житлового сектору. Йдеться про державний та комунальний житловий фонд, а не про приватну нерухомість громадян чи первинний ринок житла.
Документ визначає загальні принципи реалізації права на житло, механізми соціальної та доступної житлової політики, а також правила управління державним і комунальним житловим фондом. Натомість питання будівництва, землекористування, містобудування та технічних стандартів і надалі регулюватимуться окремими законами.
Однією з ключових змін є припинення приватизації житла з державного житлового фонду. Водночас закон передбачає перехідний період. Норма про втрату чинності закону «Про приватизацію державного житлового фонду» набуде чинності не раніше ніж через рік після завершення воєнного стану і водночас не раніше ніж через рік після набрання чинності новим законом.
Таким чином, приватизацію не скасовують миттєво. Громадяни, які вже мають право на приватизацію житла, зможуть скористатися ним у межах перехідного періоду.
Головна мета змін — зберегти державний і комунальний житловий фонд як інструмент соціальної політики. Масова приватизація призводить до скорочення соціального житла і зменшує можливості допомоги людям, які потребують житлової підтримки.
Натомість закон робить ставку на розвиток соціальної оренди. Соціальне житло може надаватися громадянам у користування безкоштовно або за доступну плату на підставі договору найму. Розмір плати залежатиме від доходів домогосподарства.
Органи місцевого самоврядування зможуть компенсувати плату за оренду такого житла у межах місцевих програм підтримки. У деяких випадках компенсація може становити до 100% вартості оренди.
Ще одна важлива зміна — кошти від плати за користування соціальним житлом спрямовуватимуться до спеціального фонду. Ці гроші використовуватимуться для утримання, ремонту та відновлення житлового фонду.
Закон також запроваджує нові стандарти якості житла. Зокрема, він розмежовує мінімальні та загальні вимоги до житлових приміщень і робить акцент на доступності житла для маломобільних груп населення та людей з інвалідністю.
Окрему увагу приділено цифровізації житлової системи. Облік громадян, які потребують соціального житла, переведуть із паперових списків до єдиної інформаційно-аналітичної системи. При цьому дата взяття на квартирний облік зберігатиметься.
Новий закон також відкриває можливості для участі бізнесу у житловій політиці. Зокрема, передбачено створення операторів соціального та доступного житла, якими можуть бути підприємства, установи чи організації незалежно від форми власності.
Це дозволить реалізовувати житлові проєкти у форматі державно-приватного партнерства, коли приватні компанії можуть брати участь у створенні, управлінні та обслуговуванні соціального житла.
Водночас для таких проєктів діятимуть обмеження. Соціальне житло не може бути переведене у звичайний комерційний обіг навіть у разі зміни власника, а його цільове призначення має зберігатися.
Окремо закон регулює питання службового житла. Воно надаватиметься працівникам на період трудових відносин і також буде включене до єдиної житлової інформаційної системи.
Експерти зазначають, що закон має рамковий характер, тому значна частина механізмів буде визначена підзаконними актами, місцевими програмами та типовими договорами.
Для громадян головний висновок полягає в тому, що закон не зачіпає вже приватизоване житло і не обмежує право приватної власності. Його мета — змінити підхід до управління державним і комунальним житловим фондом та створити нову систему житлової підтримки.
