Що таке “синдром самозванця” і як його побороти

“Я не знаю, чому мене досі не звільнили. Вони побачать, що я не підходжу для цієї роботи. Я тут абсолютно випадково і всіх обманюю”.

Чи з’являються у вас такі думки? Якщо так, то у вас, імовірно, синдром самозванця.

“Це – досить поширене явище, яке не вважають психічним розладом. Воно супроводжується почуттям невпевненості у собі й виникає через нездатність визнати свої успіхи. Людина при цьому почувається шарлатаном, обман якої ось-ось розкриють, – розповіла ВВС Долорс Лірія, психотерапевтка з Асоціації психологів Каталонії.

Синдром самозванця пов’язаний зі страхом не виправдати очікування інших. Він виникає, коли “ваша реальна особистість й особистість, з якою ви себе ідентифікуєте, не збігаються. І ви вважаєте себе гіршими, ніж є насправді”, пояснює Мар Мартінес Рікарт, психологиня, що спеціалізується на нейробіології.

“Це призводить до того, що ми “не усвідомлюємо, на що здатні, або почуваємось не гідними своїх досягнень”, – пояснює Ізабель Аранда з Мадридської асоціації психологів.

Щоб досягати успіху, люди з синдромом самозванця зазвичай працюють понаднормово або вдаються до різних компенсаторних механізмів, що у підсумку призводить до шкідливих наслідків для здоров’я, виливаючись у тривогу чи депресію.

Вперше термін “синдром самозванця” використали у 1978 році психологи Пауліна Роуз Кленс і Сюзанна Аймс.

Важливо відзначити, що це – не патологія і не психічне захворювання, а поведінка, засвоєна з дитинства, і тому її можна стабілізувати, пояснюють експерти, з якими ми консультувалися.

Від синдрому самозванця не захищений ніхто, але найбільше від нього страждають жінки.

Причина, на думку експертів, криється у відсутності жіночих прикладів для наслідування, гендерних стереотипах та упередженнях на роботі й закладах освіти, де від жінок часто очікують менше, ніж від чоловіків.

“Ми рвемося показати, що чудово справляємось, оскільки думаємо, що від самого початку гірші, ніж є насправді”, — каже Рікарт, засновник консультаційної служби “Синдром самозванця”.

Психологи радять: якщо є відчуття, що ця проблема сильніша за вас, варто звернутись за професійною допомогою. Вам допоможуть подолати цей синдром і підвищити самооцінку.

Ось шість кроків від фахівців, з якими ми поспілкувались.

1. Визнайте проблему

Одна з головних проблем полягає в тому, що ми не знаходимо час на себе – щоб зрозуміти, що з нами відбувається, налагодити зв’язок із собою і осмислити це.

“Ви повинні усвідомити, що не цінуєте себе, не знаєте, як похвалити чи підтримати себе. І не вважаєте, що заслуговуєте на успіх”, – каже Аранда.

Важливо також, як і що ми зазвичай говоримо самі собі.

Рікарт наголошує, що критичний, надто вимогливий голос, який постійно вимагає робити більше, з’явився у якийсь момент нашого життя “як інструмент, який допоміг нам вижити”. Можливо, він навіть зробив нас більш ефективним в деяких сферах, але, якщо він не дозволяє нам рухатись вперед, потрібно змінювати підхід.

“Спроба знайти першопричину може допомогти нам впоратись з проблемою й побачити, чи не виходить вона з-під контролю”, — каже Долорс Лірія.

2. Згадайте про свої успіхи

У момент сильного занепокоєння чи пригніченості подивіться на ситуацію збоку. Це знизить напругу й допоможе оцінити себе більш конструктивно.

Долорс Лірія рекомендує згадати, як ви раніше поводились у схожих ситуаціях. “Можливо, ви відчували те саме, але в більшості випадків справлялися”.

Ви можете навіть скласти список усіх своїх досягнень.

“Щось на кшталт теки особистого розвитку”, – каже Аранда.

Мар Рікар називає це “деревом досягнень” і пояснює, що воно нагадує про ваші успіхи й відновлює зв’язок із самим собою.

3. Відзначайте кожен успіх

“Досягнувши однієї цілі, ви зазвичай відразу ж переходите до наступної, не даючи собі можливості відсвяткувати свій успіх, оцінити його і подякувати собі за всі витрачені зусилля”, – каже Рікар.

Ось чому, на думку фахівця, важливо святкувати й згадувати кожне досягнення, незалежно від того, велике воно чи мале.

“Адже за ним стоїть ціна, яку ви заплатили. Ви повинні дати собі можливість відчути це, бути вдячним і, звісно, отримувати від цього задоволення. Інакше складається відчуття, що нічого й не було”.

Крім того, Рікар наголошує, що важливо цінувати все, що ви робите. “Ви повинні нагадувати собі, що ви – гідна людина, яку б роботу ви не виконували”.

4. Як вас бачать інші

Однією з особливостей синдрому самозванця є розрив між тим, що ви думаєте про себе, й тим, що інші думають про вас.

“Ось чому може бути корисно подивитись на себе очима інших”, — каже Аранда.

Вона рекомендує вести список того, що інші говорять про вас. “Записуйте, коли вас хвалять. Не забувайте, що саме люди кажуть про вашу роботу”.

А якщо є сумніви, цікавтесь думкою інших, радить Долорс Лірія.

“Не чекайте, звертайтесь до керівника, якщо не впевнені, що виконуєте роботу добре, або якщо вам потрібно, щоб хтось це підтвердив”.

5. Скоригуйте очікування

У будь-яких відносинах люди чогось чекають одне від одного. І трудові відносини – не виняток: обидві сторони на щось розраховують.

Але коли справа доходить до синдрому самозванця, ваші очікування можуть збігатися не з тим, чого ви очікуєте від своєї роботи, а з тим, чого ви очікуєте від себе.

І це необхідно збалансувати.

Фахівці пропонують виконати вправу, щоб перевірити, чи не ставимо ми перед собою нереалістичні цілі. Ось простий приклад: неможливо очікувати, що ви незабаром зможете пробігти марафон, якщо тільки почали тренуватися.

І в цьому випадку керівник має дати нам чіткі вказівки щодо очікувань від даної роботи чи поставити завдання, щоб ці очікування можна було скоригувати.

6. Турбота про себе

Щоб усвідомлювати, що з нами відбувається, регулювати свої емоції та легше переносити неприємні моменти, важливо, на думку експертів, дбати про себе.

У цьому може допомогти спорт. “Це важливий емоційний саморегулятор. І не обов’язково ходити до спортзалу, це може бути будь-яка активність: ходьба чи танці”, — каже Лірія.

“Важливо знайти те, що допомагає триматися на плаву й заспокоює, – додає вона. – Спорт, спів, танці, розмова з кимось, кому ви довіряєте”.

Важливо змінювати фокус, адже життя – це не лише робота. “Друзі, родина хобі. Це те, що підтримує нас і підвищує самооцінку”.

Лірія також рекомендує шукати прості щоденні джерела радості. “Життя може бути важким, і робота може бути важкою, але є прості приємні речі, які підбадьорюють й знижують стрес. Це може бути будь-що: від доброго слова до сонячного світла”.

“Важливо також приборкати внутрішнього критика і ставитись до себе більш поблажливо. Це додасть впевненості у собі”, – зазначає Мар Мартінес Рікарт.

“Розвивайте емпатичний погляд, дивіться на себе з любов’ю, долайте критичні думки, які навіює вам ваш самозванець”.