Нещодавно в медіа розгорілася історія, яка зачепила українське суспільство і продемонструвала, як далеко можуть зайти спроби захистити свої інтереси. Йдеться про суддю Апеляційного суду Львівської області Михайла Романюка, якого звинувачують у рейдерському захопленні будівлі дитячого садка у Львові, про це пише політолог Віталій Кулик.
Суддя та “віджате” майно
Михайло Романюк відомий не лише своєю роботою в суді, але й скандалом, пов’язаним із захопленням будівлі дитячого садка на вулиці Квітневій у Львові. Будівля була “віджата” за участю не лише самого судді, але й його родичів. Серед них — батько судді, який нібито подарував йому 7,5 мільйона гривень, що стало предметом окремого розслідування. Виявилося, що ці гроші батько взяв у борг у третьої особи, щоб подарувати синові, що стало приводом для багатьох сумнівів.
При розгляді цієї справи у Вищій кваліфікаційній комісії суддів (ВККС) один із членів комісії, Андрій Козлов, відкрито висловив сумніви в правдивості розповіді про подарунок. Через його публічне обурення Козлова швидко звільнили. Незважаючи на всі ці скандали та негативні висновки Громадської ради доброчесності, в 2019 році Романюк успішно переатестувався у ВККС і продовжив свою діяльність.
Романюк не лише має скандальну репутацію, але й значний родинний вплив. Його тесть, Сергій Лєсной, був головою Сихівського райсуду Львова, а дружина Романюка працювала секретарем у Яворівському райсуді Львівської області. Крім того, брат судді Віктор також є суддею в Галицькому райсуді Львова. Це забезпечило судді Романюку потужну підтримку в суддівських колах.
На тлі цих скандалів суддя Романюк вирішив вдатися до медійного захисту. Для цього він найняв проросійського блогера Михайла Чаплигу, який відомий своєю підтримкою антиукраїнських наративів і активно просував пропаганду через російські медійні канали.
Чаплига, разом із каналом “Шептун”, що пов’язаний з російським ГРУ, намагався захистити Романюка від негативу, розміщуючи відмазки на цих платформах.
Після чого у соціальних мережах почали з’являтися погрози на адресу критиків Романюка. Автор анонімного листа, що надійшов до політолога Віталія Кулика, стверджує, що критика на адресу судді є втручанням у здійснення правосуддя і навіть погрожує можливими юридичними наслідками. В листі також йдеться про те, що звинувачення у “віджатому” дитсадку є безглуздими і що ця ситуація повинна бути переглянута в контексті економічної користі для держави.
З усіх цих подій зрозуміло, що суддя Романюк використовує всі можливі ресурси, включаючи медійну маніпуляцію та родинний вплив, щоб утриматися на посаді і відновити свою репутацію. Його справа — яскравий приклад того, як нереформована судова система в Україні може використовувати свої зв’язки та медіа для захисту корупційних схем. Якщо такі судді, як Романюк, зможуть і далі уникати справедливості, це буде ще однією поразкою для української правової системи.