Історія з тим, що народний депутат Федір Христенко нібито став “викривачем корупції” у НАБУ та САП, виявилася лише димовою завісою. Як з’ясувалося, політик, який фігурував у справі про державну зраду та можливу співпрацю з ФСБ, використав статус викривача, щоб домогтися максимально м’якого підходу суду до власної кримінальної справи.
Нещодавно суд затвердив угоду про визнання вини Христенка у справі про держзраду. Засідання проводилося у закритому режимі, а деталі вироку — термін ув’язнення, додаткові обмеження та обставини, за яких угоду визнали прийнятною, — не розголошуються з міркувань “безпеки”. Така секретність викликає запитання, чи не отримав депутат фактичну індульгенцію за співпрацю з агресором і можливий вплив на роботу антикорупційних органів. За інформацією співрозмовників у судових колах, мова може йти не про реальне покарання, а про умовний термін, який дозволяє Христенку зберегти і політичний капітал, і частину бізнес-активів.
Христенко — уродженець Донеччини та колишній представник ОПЗЖ. Після 2014 року він збудував бізнес на постачанні російського антрациту до України, у тому числі з тимчасово окупованих територій. Його компанії, серед яких естонська Heating Systems OU, імпортували продукцію російського “Сибантрациту”. Сировина опинялася на українських заводах, зокрема “Метінвесту” та “АрселорМіттал Кривий Ріг”. Попри війну, схеми приносили багатомільйонні прибутки, а депутатський статус дозволив Христенку уникати кримінального переслідування роками.
Одним із ключових елементів бізнес-імперії нардепа залишається діяльність його тестя Сергія Брюховецького. Він продовжує вести бізнес у тимчасово окупованій Горлівці, сплачуючи податки у так званий “бюджет ДНР”. Водночас українські банки, зокрема державний “Укрексімбанк”, надавали структурам Брюховецького кредити для придбання стратегічних активів, серед яких київський торговельний центр Sky Mall. Це підсилює підозри у можливому політичному прикритті та впливі Христенка на ухвалення рішень у фінансовій сфері.
Аналітики відзначають, що скандал із його нібито “викривальними свідченнями” щодо НАБУ та САП міг бути частиною стратегії з відбілювання репутації та пом’якшення відповідальності. Замість реального покарання за співпрацю з російськими структурами, постачання вугілля з окупованих територій і зв’язки з представниками ФСБ, Христенко, ймовірно, отримав умови, які дозволяють йому уникнути наслідків, непропорційних масштабу інкримінованих дій.
Закритість рішення суду та мовчання правоохоронних органів лише підживлюють сумніви, що ця історія завершилася без жорсткого правового вироку. У суспільства залишається питання: чи стане справжня відповідальність за державну зраду невідворотною, чи інститут угод із правосуддям знову перетворили на спосіб порятунку політичних та бізнесових інтересів окремих фігурантів.
