The New York Times публікує репортаж із Работино на мелітопольському напрямку.
Військові аналітики охарактеризували стратегію України зараз як “тримати, будувати і завдавати ударів” по російських тилах.
Работине – це виступ в обороні РФ, де ЗСУ можуть бути атаковані з трьох боків і лінія фронту тут періодично рухається в обидва боки. Але солдати кажуть, що відступати сенсу немає. Боєць Олександр каже, що тоді українцям просто доведеться битися на інших позиціях в аналогічних умовах.
“Потрібно захищати кожен метр”, – сказав він.
Колишній радник міністра оборони Юрій Сак каже, що утримувати це село та інші подібні, які NYT не вважає стратегічно важливими, “важливо для морального духу, підтримки населення, внутрішньої віри в наш потенціал перемоги”.
“У якийсь момент символічне стає стратегічним”, – сказав Сак.
Бійці вважають, що воювати в обороні вигідніше, бо РФ мусить залишати свої укріплені позиції і зазнає великих втрат. Хоча на її боці перевага в авіації та боєприпасах.
Американське озброєння, подароване для контрнаступу торік, включно з бронемашинами “Страйкер”, виявилося корисним для захисту зараз.
Подібна ситуація в Кринках на лівому березі Дніпра. РФ тут продовжує наступати, тільки за понеділок було три штурми. Українські чиновники вважають, що бої за цю “опуклість”, яка забезпечується човнами, варті того, бо Росії вони коштують великих втрат. Але у Вашингтоні є скептицизм щодо необхідності утримувати за будь-яку ціну позиції.
Упродовж усієї війни американські офіційні особи неодноразово висловлювали занепокоєння тим, що Україна надто довго обороняє такі місця, змушуючи солдатів і боєприпаси чіплятися за спустошені міста, які не мають особливої стратегічної цінності.
“Я розумію, що адміністрація (Байдена – Ред.) розчарована. Незрозуміло, чи є військові рішення суто військовими, чи під впливом політичного тиску, чи навіть напряму”, – каже директорка Інституту Маккейна Евелін Фаркас.
