Заступник директора британського Королівського інституту об’єднаних досліджень (RUSI) Джонатан Еяль аналізує непряме відхилення від початково успішної стратегії Заходу стосовно підтримки України. У своїй статті для видання The Straits Times він зауважує, що на третьому році конфлікту Україна залишається незалежною державою, а уряд президента Зеленського, якого Росія намагалася свергнути, не тільки залишився при владі, а й активно функціонує.
Проте міжнародна підтримка України зазнає суттєвих збоїв. Американська політика щодо постачання зброї Києву стала предметом глибоких розбіжностей у політичних колах Сполучених Штатів.
Хоча більшість європейців продовжує підтримувати Україну, лише 10% вірять у її перемогу, повідомляє Європейська рада з міжнародних відносин (ECFR) на основі результатів громадських опитувань.
У той же час, Збройні сили України поступово, але відчутно відступають на полі бою.
Поки що рано зробити висновок, чи виграла чи програла Україна війну, але стає зрозумілим, що без отримання зброї протягом наступних кількох місяців киянам буде важко утримувати оборону.
Політолог Джонатан Еяль відзначає, що Захід помилився майже у всьому. Навіть при наявності інформації від спецслужб про підготовку Росії до вторгнення в Україну і навіть з точною датою нападу, західні уряди не очікували необхідності постачання зброї для тривалої війни.
Уряди Заходу планували обмежену антиросійську кампанію, яка передбачала створення уряду в екзилі та обмежену підтримку сил опору.
Однак росіяни не змогли досягти успіху у першому етапі вторгнення, і українці мужньо захищали свою країну, що зробило надмірними заходи підтримки Заходу непотрібними.
Американська та європейська стратегії змінилися, і зараз вони активно надають зброю Україні в найбільшому конфлікті в Європі з часів Другої світової війни.
Проте постачання зброї було хаотичним і часто затримувалося. Початково Захід відмовлявся надавати артилерію, танки та літаки, але потім відступив з цих позицій.
Натомість, уряди США і Європи обмежили збройну підтримку України, вважаючи, що це може призвести до ескалації конфлікту з Росією. Президент США Джо Байден заявив, що його країна не планує пряму конфронтацію з Росією на українській території.
Цей підхід обмежив дії українських військ, які мусили обмежуватися атаками лише на російські сили на власній території, не розгортаючи війну на території супротивника, як це робив би будь-який військовий стратег.
Проте, ймовірно, найбільша помилка, яку, на думку політолога, допустили західні уряди, полягала в їх впевненості, що час працює на них.
На початку конфлікту це, безперечно, було правдою, зауважує Еяль. Коли альянс, який складався з приблизно 50 західних держав, ввів наймасштабніші економічні санкції проти Росії і заморозив більшу частину її закордонних активів.
Той же альянс об’єднався, щоб надати Україні військову й фінансову підтримку.
У світлі того, що економіка Росії не перевищує економіки однієї середньої країни Європейського Союзу, передбачалося, що рано чи пізно росіянам доведеться відступити з України, підібивши хвіст, стверджує автор статті.
Проте це припущення виявилося неточним. Захід не врахував, що більша частина економічного хабу Росії перемістилась в Азію, і що багато азійських країн, зокрема Китай та Індія, були готові викликати санкції.
Експерт вважає, що Захід також не врахував стійкості та винахідливості Росії, яка використала війну як каталізатор для свого промислового сектора, а її армія має всі необхідні боєприпаси.
Після того виникли інші події, які відвернули увагу від України: від можливої перемоги Трампа на президентських виборах США до конфлікту в Газі. Таким чином, час не працює, а можливо, навіть ніколи не працював на користь Заходу, резюмує Джонатан Еяль.
Однак, на його думку, ситуація з Україною – далеко не безнадійна.
Втрати росіян у цій війні величезні – близько 100 000 убитими та тисячі одиниць знищеної техніки. Тому, хоч росіяни, ймовірно, зможуть утримати 20% української території, яку вони захопили, їм може не вистачити сил, щоб розпочати наступ і повністю розгромити Україну, вважає політолог.
Він також не виключає можливості того, що адміністрація Байдена отримає схвалення Конгресу на новий пакет військової допомоги Україні, а європейці нададуть ще більше зброї.
Проте “для того щоб обґрунтувати подальшу європейську підтримку України, лідерам ЄС доведеться змінити риторику щодо цієї війни”, цитує автор статті директора Європейської ради з міжнародних відносин Марка Леонарда.
Експерт також вказує, що жоден з впливових західних покровителів України поки що не проявив готовності інвестувати у неї більше, ніж вони вже пообіцяли.
Таким чином, перший рік війни був відзначений несподіваною українською хоробрістю, другий – стійкістю України, а третій може обернутися гірким розчаруванням, резюмує Джонатан Еяль.
