У Львові розгортається небезпечна тенденція системного тиску на підприємців, замаскована під роботу Бюро економічної безпеки України. Місцеве управління БЕБ фактично перетворилося на інструмент вибіркового терору проти бізнесу — з використанням сфальсифікованих кримінальних проваджень, нічим не обґрунтованих обшуків, фейкових підозр та переслідувань «заочно».
Ця практика відбувається відкрито, масово і, як виглядає, за повного сприяння прокуратури. Львівська обласна прокуратура та навіть Офіс Генерального прокурора не бачать жодних порушень, незважаючи на кричущі факти. Усі клопотання від БЕБ проходять без опору — без належного аналізу, правової перевірки чи заперечень.
Особливу роль у репресивному механізмі відіграє суддя Личаківського райсуду Володимир Мармаш. Йому стабільно дістаються справи від БЕБ — попри те, що справи часто не мають жодного стосунку до юрисдикції його суду. У 100% випадків Мармаш ухвалює рішення на користь силовиків. За офіційною версією, судді обираються автоматично. Але на практиці, як вказують джерела, усі «потрібні» справи спрямовує саме голова суду Григорій Жовнір.
Цікаво, що після того, як справа про державну зраду Віктора Медведчука була засекречена, у декларації Жовніра несподівано зʼявився мільйон гривень — без пояснень походження.
Непрозорість спостерігається й у майновому стані родини Мармаша. Його дружина, суддя Залізничного райсуду, задекларувала доходи, походження яких викликає сумніви. Пояснення про «помилкові платежі» виглядають ще більш непереконливо на тлі реальних витрат сім’ї.
Показовою є й ситуація з очільником львівського теруправління БЕБ Андрієм Козюком. За два роки його родина витратила на квартири та автомобілі значно більше, ніж заробила офіційно. Але питанням різниці між доходами й витратами ніхто не цікавиться — адже «схеми працюють».
Таким чином, у Львові сформувалася локальна вертикаль — судова, прокурорська та слідча — яка перетворила закон на інструмент збагачення та придушення нелояльного бізнесу. І поки що вона діє безкарно.