Іспанські нейробіологи виявили, що в людей із крайніми авторитарними поглядами — як лівими, так і правими — спостерігаються помітні анатомічні відмінності в структурах мозку. Дослідження оприлюднене у виданні Futurism, базується на даних МРТ-сканування сотні здорових молодих добровольців і стало першим, яке порівнює лівий і правий авторитаризм окремо, а не об’єднує їх в одну категорію.
Університет Сарагоси залучив до експерименту 100 осіб віком від 18 до 30 років — 63 жінки та 37 чоловіків. Жоден з учасників не мав психіатричних діагнозів. Після проходження психологічного тестування, яке виявляло рівень авторитарності, тривожності, емоційності та імпульсивності, учасників відправили на МРТ головного мозку.
Люди з вираженими правими авторитарними переконаннями мали менший об’єм сірої речовини в дорсомедіальній префронтальній корі — зоні, яка відповідає за здатність розуміти думки та погляди інших. Це може пояснювати низьку емпатійність і схильність до жорстких норм та покарань, що властиво прихильникам жорсткої ієрархії та традиційних цінностей.
У лівих авторитарних респондентів виявили меншу товщину кори у правій передній острівцевій частці, яка пов’язана з емоційною обробкою інформації, відчуттям моральної огиди та глибшою емоційною регуляцією. Ці особливості можуть впливати на сприйняття несправедливості, гніву до структур влади та схильність до радикальних дій.
Психологічні анкети показали, що і ліві, і праві авторитаристи схильні до імпульсивних реакцій у ситуаціях емоційного дискомфорту. Водночас ліві демонструють вищий рівень тривожності.
«Це дослідження дозволяє поглянути на авторитаризм не лише як на політичну позицію, а як на психологічний і навіть нейробіологічний феномен», — прокоментував автор роботи Хесус Адріан-Вентура, член дослідницької групи PseudoLab.
На думку науковців, результати дослідження можуть допомогти краще зрозуміти природу екстремістських переконань, які набувають популярності у світі. Це також дає підстави для глибшої дискусії про те, як формуються політичні переконання, і яку роль у цьому відіграє не лише соціальне середовище, а й нейрофізіологія.
